Як шосткинці одягли гумові чоботи і почали втілювати свою мрію в життя
Чотири роки тому Євгена і Галину познайомив спільний друг. Сьогодні вони –бізнес- партнери та компаньйони, засновники проєкту органічного фермерства, відповідальні постачальники корисних домашніх продуктів. Їхнє господарство розташоване в невеличкому селі Погребки на Шосткинщині. М’ясо та яйця домашньої птиці, напівфабрикати власного виробництва, корисні солодощі та багато іншого вони привозять замовникам прямо додому.
Та чи дійсно легко та вигідно мати власну справу в селі, що таке органічні та крафтові продукти – про це журналість "Неделя" Оксана Богданова поговорили з шосткинцями Галиною МОСКАЛЕНКО та Євгеном ЄГОРОВИМ.
- Галино, Євгене, розкажіть трішки про себе, чим саме займаєтесь?
Галина: У рідній Шостці я працювала на підприємстві з іноземним акціонерним капіталом. Там пересвідчилась у тому, яку пильну увагу в сучасному світі надають відповідальному виробництву. Питаннями якості продуктів і харчової безпеки перейнялась і сама. Маленьке місто ще не означає, що уваги цьому надавати треба менше. А це значить, що фокус цих питань локалізується.
Від мрій про здорове харчування, власну справу та дбайливе ставлення до довкілля ми перейшли до дій і разом з Євгеном Єгоровим створили проєкт «Оrganicdealer», який доставляє гастрономічне задоволення з села прямо до столу.
Не традиційна, а прикладна: нові навички, знання, що потрібні тут і сьогодні, питання гендерної рівності, інклюзії… Створюємо осередки просвіти у нашій громаді. Звичайно, фудпросвіта також входить до кола напрямків.
Євген: Розказати про себе? Іноді на співбесіді просять описати себе у двох словах. Найдоречніше, що приходить на думку в таких випадках, «всього бувало». Співбесіди, корпоративна культура й інші офісні ритуали залишились у попередньому житті, коли працював керівником проєктів у московських видавництвах. Потім було кілька років в Індії, де керував маленькими екоготелями. Такі крос-культурні комунікації розширюють не тільки свідомість, але й межі поняття, що таке насправді гостра їжа.
З усіма цими нематеріальними надбаннями повернувся в рідне місто Шостка, купив невеличкий будиночок у Погребках біля річки й почалося…
Офісну каву проміняв на власний фіточай (про що не жалкую!), а от офісне крісло можна було б повернути: після дня у городі спина колком стає, як у нас говорять.
- Чим займалися або ж де вчилися раніше?
Галина: До ідеї екофермерства прийшли вимушено. В якийсь момент стали більше приділяти уваги продуктам, які споживаємо. Виявилось, що здорове харчування – це не тільки недешево, а ще й непросто. Непросто знайти відповідального постачальника продуктів. Нелегко бігати по базару, принюхуватися до продуктів і ставити риторичні запитання на кшталт «свіже»? «власне»? «а вага?». Коли це набридло, завели господарство самі. А як впевнилися, що не одні такі вибагливі, подвоїли, а потім і потроїли його…
Як прийшли до свого заняття? Розчарувалися в попередньому чи здійснили мрію життя?
Євген: Дуже важко визначитись, коли саме виникла ідея. Коли жив у Москві та намагався знайти більш-менш їстівні продукти в супермаркеті чи відвідував місцевий ринок на вихідних, прискіпливо вибирав продукти й азартно торгувався.
Чи у дитинстві, коли почав допомагати по господарству бабусі з дідусем, як тільки доріс до «дитячих» трьохріжкових вил. Не завжди, правда, попадав гноєм влучно, але головною була участь.
Може, пізніше, в Індії. На місцевому базарі продавці відчайдушно пропонували свої овочі та фрукти, змагаючись за покупця, а іноземці купували органічну продукцію тільки у маленької фермерки. Коли забирав своє замовлення для ресторану-готелю, вона кожного разу просила «тільки не кажіть багатьом друзям про мою зелень, бо я не встигаю її вирощувати».
Галина: Найкращі дитячі спогади, як і у багатьох, пов’язані з селом.
А що ж таке екофермерство?
Галина: Це відповідальність. Не хочеться повторювати відомі речі про екологічні стандарти господарювання, використання великими підприємствами не завжди чесних і корисних підходів. Хочеться просто робити все інакше та відповідати за кожний продукт перед природою, споживачами, власною совістю. Дуже імпонують ідеї відповідального виробництва навіть з нашими мікромасштабами. Уникаємо поки що словосполучення фермерські продукти. Ми підкреслюємо, що виробляємо домашні продукти.
Оrganicdealer. Яка його основна філософія та концепція?
Євген: Оrganic означає єднання людини з природою, свідоме ставлення і виробника, і споживача до навколишнього світу.
Філософія та концепція? Тут все просто:
Для наших замовників, звісно, а не для себе. Ми знаємо, як росла і вироблялася наша продукція, як вона була доставлена. Продаємо тільки те, що самі їмо.
Де перейняли досвід?
Євген: У бізнес-літературі й на тренінгах часто зустрічається порада, що необхідно знайти собі наставника. Він буде прикладом, учителем, мотиватором, підтримкою тощо. Немає у нас такого наставника, тож і перейняти реальний досвід ні в кого. Є азарт і бажання зробити справді діючу схему виробництва, зберігання й оперативної доставки домашніх продуктів до споживача. Щоб було зручно і смачно. Поки що ми дуже далекі від кінцевої мети, але село виховує впертість, тож зберігаємо спокій і рухаємось далі.
Що саме пропонуєте споживачам?
Галина: Не втрачати часу та не псувати взуття походами на базар. Асортимент у нас поки що невеликий, але ми розвиваємось: домашня птиця, мед і медові смаколики. Наша маленька гордість – питний мед, молочні продукти, заморожені напівфабрикати з власної сировини, сезонні овочі та фрукти.
Використовуєте виключно локальні продукти? Власне господарство?
Галина: Так – виключно локальні продукти. Займаємося розвитком не тільки власної справи, а ще й території. Все, що виробляємо не ми, закуповуємо у сусідів, знайомих. В якості цих продуктів упевнені: їх спочатку перевіряємо на собі. Хоча здебільшого все виготовляємо самі. Але, наприклад, на козу батьки ще не погодились… Для нашого нового продукту – крем-меду з коноплями – насіння закуповуємо в Інституті луб’яних культур. З часом треба буде робити вибір: бути оператором чи виробником. А поки що намагаємось поєднувати та здебільшого виробляти все самі.
Що ж таке крафтові продукти?
Галина: Немасові, якісні, дорогі продукти. Крафт не може бути дешевим, бо він випускається в обмеженій кількості. Крафт не може бути масовим, бо він перестане бути крафтом.
Крем-мед… Що це за смакота? Як вона виготовляється?
Євген: Це мед, збитий до кремоподібного стану. Він зберігає всі властивості, але стає дуже ніжним на смак, легко мажеться та дуже швидко закінчується. Збиваємо мед у міксері протягом тижня, додаємо ягоди, фасуємо в симпатичні баночки і робимо подарункові набори.
Як його споживати? Це десерт?
Євген: Так, це десерт. Настільки ніжний і пластичний у всі пори року та за будь-якої температури, що дуже зручно намазується хоч на хліб, хоч прямо на язик, щоб не втрачати часу.
Які варіанти крем-меду пропонуєте?
Євген: Наразі є декілька перевірених часом смаків: малина, полуниця, чорниця, чорна смородина, лаванда. Додаємо до лінійки крем-мед з очищеним насінням коноплі – це просто вітамінна бомба.
М’ясо домашньої птиці, кроликів, яйця… Які переваги покупки цього добра саме у вас?
Галина: Я вже говорила, що продаємо тільки те, що самі їмо. Тобто, якщо ми виглядаємо здоровими і задоволеними життям – з якістю порядок.
Ви створюєте унікальну продукцію в сільській місцевості. Хто допомагає з маркетингом та рекламою?
Євген: Це зараз ми виготовляємо продукцію у сільській місцевості, а в попередньому офісному житті були креативні концепції, керування розробкою та запуском нових продуктів. Конкуренти вимагали бути креативним. Напевно, щось із тих пір у голові й залишилось.
Кому реалізуєте свої смаколики? Постійні замовники? Базари?
Галина: Здебільшого у нас постійні замовники, кількість яких стало зростає. Це не може не радувати. Полюбляємо і пофестивалити в сезон. Це допомагає розширити географію збуту, подивитися, що роблять інші.
Домашні напівфабрикати. Що саме пропонуєте? Рецепти, сподіваюсь, теж локальні?
Євген: Поки що перевірені часом хіти: пельмені, котлети, налисники. Звичайно, при розробці нового продукту тестуємо на собі, бо це безпечно та смачно. Буває, сваримось на рахунок солі й перцю. У суперечці народжується істина й смачні напівфабрикати.
Працюєте самі чи є наймані робітники?
Євген: Справа поки що суто сімейна. Дуже допомагають батьки – одночасно і співробітники, і фокус-група. Для найманих працівників треба підрости трохи. Хоча один вже є – пес Боцман. Він працює за їжу.
Скажіть відверто, чи можна в умовах села Шосткинського району достойно заробляти?
Галина: У нашій справі можна лише достойно харчуватися. Щоб заробляти, треба значно розширювати асортимент і географію збуту, а це логістика та зберігання. При цьому все має бути свіже. Нагадує головоломку. Але село таки робить людей впертими!
