Від сіток до каш: як волонтери Воронежа наближають перемогу
Волонтерська спілка «Воронізькі бджілки» невтомно працює на наближення перемоги. Дівчата плетуть маскувальні сітки, які допомагають бійцям залишатися непомітними на передовій, готують смачні та поживні домашні страви, щоб підтримати їхні сили, та в’яжуть теплі шкарпетки, щоб зігріти в холодні дні. Кожна їхня дія, сповнена турботи та щирої віри в наших захисників, які відчувають їх піклування і дякують за підтримку.
Щодня як на роботу волонтери Воронежу збираються разом на плетіння сіток. Дівчата швидко працюють, адже за три роки війни досконало опанували цю кропітку справу, перетворюючи звичайні стрічки на надійний захист для наших воїнів.
Їхні вправні руки спритно переплітають волокна, створюючи полотна, що здатні замаскувати техніку та особовий склад на різних типах місцевості. Кожен вузлик, кожна сплетена нитка – це частинка їхньої невтомної праці та віри в перемогу.
Неля Лобок, очильниця спільноти «Воронізькі бджілки» розповіла, що спершу плели під началом волонтера Олександра Журавля, зараз вже самостійно: "Кошти на матеріали нам жертвують звичайні люди. Ми відкрили спеціальну банку для збору коштів, і завдяки їхній підтримці ми можемо працювати. Матеріал – це спанбонд, який постачається в рулонах. Ми закуповуємо рулони метрової ширини та 300 метрів завдовжки.
Наразі ми придбали чотири таких рулони загальною вартістю 9920 гривень. Це лише вартість самого матеріалу. Основа - спеціальна сітка, одна бухта якої (200 метрів) коштує 2700 гривень. Ми придбали дві такі бухти. Загалом на закупівлю матеріалів ми витратили трохи більше ніж 15 тисяч гривень".
За словами пані Нелі люди їм довіряють, адже бачать скільки роблять дівчата, скільки посилок формують і передають на фронт.
- Нам дуже допомагають. Навіть невеликими донатами можна зібрати значну суму. Ось, наприклад, ми відкрили банку і зібрали необхідні кошти всього за півтори доби. Зараз у нас ширина сіток невелика, але ми плануємо замовляти ширші рулони, більшого розміру. Ці сітки розміром 4,5 на 200 метрів, а для маскування великої техніки потрібні вже інші розміри. Ці ж сітки ми робимо для окопів та позицій.
Потреба у маскувальних сітках велика, за словами волонтерки їх швидко розбирають і просять ще.
Кулінарна підтримка: домашні смаколики з любов'ю
У дівчат два основні напрямки роботи плетення маскувальних сіток і приготування корисних страв, якими дуже люблять поласувати військові, адже все домашнє, зроблено з особливою турботою.
Неля Лобок згадує, як почали відправляти хлопцям посилочки: «Спочатку ми долучали до посилок шкарпетки та пояси, а потім вирішили додати щось смачненьке. Так почали пекти домашнє печиво. І так крок за кроком наша допомога розширювалася. З часом ми почали відправляти великі посилки значної ваги. Тепер ми готуємо каші, робимо горішки з медом, різноманітну випічку, енергетичні батончики та пакетики, а також зігріваючі пакуночки. Звісно, ми й далі плетемо шкарпетки, а ще робимо сало з часником. Перекручуємо сало з часником – хлопці це дуже люблять».
Їхня відданість та працьовитість є прикладом справжнього патріотизму та небайдужості. Дівчата, які ходять на роботу, працюють вдома переважно у плити.
Любов Федорівна , волотерка учасниця спільноти «Воронізькі бджілки»:
- У нас є дві родини, які займаються приготуванням каш для наших захисників. Особисто я на початку війни плела маскувальні сітки, але потім вийшла на роботу, і з плетінням стало складніше.
Хлопцям та дівчатам дуже подобається наша домашня їжа. Це справді домашні каші. Спочатку ми робимо підсмажку, потім додаємо дрібно нарізане м'ясо. Все це обсмажується до золотистої скоринки, щоб м'ясо "запечаталося". І в кожну банку ми кладемо по 100 грамів м'яса, рівномірно розподіляючи його. Потім заливаємо все водою, закриваємо кришками та ставимо в автоклав. За один цикл приготування ми отримуємо 24 баночки смачної та поживної каші.
Надія Іванівна присвятила життя педагогічному вихованню, час на заслуженому відпочинку вирішила присвятити волонтерській справі. Жінка допомагає тим, кого виховувала змалечку.
- Треба залишатися, ми залишаємося, треба справу довести до кінця, ми залишаємося, закінчуємо. Вже звикли до цього щодня, хоч і тиск буває, таблетку випив і пішов.
Вони кажуть: "Не залишайте нас, будь ласка". То як же ми їх залишимо? Нізащо. Там наші діти, там наші знайомі, там наші вихованці. Багатьох знаю ще з дитячого садочка, а зараз вони воюють. Тож працюємо далі.
Незважаючи на втому, що накопичується з кожним днем, волонтерські серця не знають зупину. Їхня енергія черпається з власної незламної віри, з усвідомлення того, що на їхню допомогу з надією чекають ті, хто щомиті ризикує своїм життям на передовій і з підтримки односельців, які донатять кошти.
Не дитяча рішучість: Олександра вдруге жертвує своїм волоссям заради військових
Серед тих хто справді надихає 12-річна Олександра Метла , чий батько з першого дня війни став на захист Батьківщини. Дівчинка відрізала коси і продала, а кошти передала на збори.
- Продавши 50 сантиметрів свого волосся, я отримала 7000 гривень. З цієї суми 5000 гривень я передала волонтерам у Шостці, 1000 гривень пішло на маскувальні сітки, а ще 1000 гривень – на збір для мого двоюрідного брата.
У 2022 році дівчинка вже відрізала своє волосся і виручені кошти віддала нашим захисникам. І ось, за майже три роки, волосся знову відросло, і вона знову його відрізала, щоб передати кошти на потреби ЗСУ.
- Я вирішила, що довжина волосся дозволяє мені це зробити, і сподіваюся, що мій внесок наблизить нашу перемогу.
Неля Вікторівна говорить, що дівчата ніколи не підведуть, вони як універсальні солдати: плетуть, готують на все відгукуються. Вони не втомлюються, бо знають, що на них покладаються ті, хто боронить наш спокій і дякують тим, хто долучається коштами.
- Люди дуже допомагають, і я безмежно вдячна за їхню підтримку, за їхню довіру.
Військові щиро дякують усім, хто підтримує. У нас дуже багато запитів на допомогу: потрібні і продукти, і маскувальні сітки, і, зрештою, все, що в наших силах, ми робимо, не покладаючи рук.
Саме ця відповідальність перед захисниками, їхні мужність та стійкість, стають невичерпним джерелом сил для волонтерів, які розуміють, що їхня праця – це важлива ланка у ланцюгу нашої спільної боротьби за вільну Україну.
Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.
