Шосткинщина у невимовній скорботі проводжала Героя - вірного сина України Мирослава Ляшка
З перших годин повномасштабної війни - доброволець шосткинської тероборони. У 2014-15 роках боєць легендарного батальйону «АЗОВ», очільник ГО" Братерство", учасник Революції Гідності, депутат Шосткинської районної ради. Це все про Мирослава Ляшка, який хотів змінювати цю країну на краще і робив це постійно. Стримуючи наступ ворога під Вугледаром, він віддав своє молоде життя. Він загинув, але залишається непереможеним. Таким його будуть пам’ятати ті, хто сьогодні прийшов провести великого Воїна і Патріота в останню путь.
"Незламні, нескорені, неспинні" – такий девіз АЗОВУ, таким був Мирослав Ляшок, таким він залишиться у наших серцях. Звістка про його поранення і смерть вразила до глибину душі всіх, хто знав Мирослава. Місто в скорботі і невимовній тузі проводжало великого Воїна і Патріота в останню путь.
– так казав Мирослав на початку повномасштабного вторгнення. Його голос звучав і під час церемонії прощання. В ці скорботні часи усім присутній нагадали звитяжний життєвий шлях нашого земляка-героя.
Мирослав народився 11 лютого 1991 року на ювілей свого батька Віталія. Дитинство хлопчика пройшло у нашому місті. Змалечку виявився козацький характер – хлопчик ріс жвавим, веселим і непосидючим. Мирослав навчася у Шосткинській школі № 2, потім – у ЗОШ №5. Одним з найулюбленіших видів відпочинку була рибалка, у якій він досяг значних успіхів.
Будь-якій справі він віддавався сповна, захоплюючись і не лінуючись. Так, маленькі перші карасики поступово змінилися солідними рибинами, а замість простенької вудки юнак рибалив сучасним спінінгом. Іншим захопленням Мирослава була гра на гітарі, він закінчив музичну школу та грав у складі аматорської рок-групи.
Паралельно з навчанням у вищому професійному училищі (за спеціальністю електрика) юнак заочно здобував освіту на юридичному факультеті Сумського держуніверситету.
На відміну від багатьох, хлопець мріяв про службу в армії та наполегливо готувався до цього. Заняття силовими видами спорту, пробіжки, стрибки з парашутом – ці та інші активності зміцнили тіло і дух.
Мирослав ріс у дружній родині справжніх патріотів, з дитинства цікавився національно-визвольним рухом українців, розмірковував над роллю окремої людини у вирі історії. Пізніше він скаже:
Армійську строкову службу Мирослав Ляшок проходив в Житомирі, у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади. Після повернення з армії юнак вступив до Сумського державного університету. З початком буремних подій 2014 на Майдані батько Мирослава Віталій вирушив до Києва, а син залишився у Шостці – терміново збирати групи для ротації.
Тоді і відбулося знайомство з Іваном Євдокименком, яке переросло у міцну дружбу та душевне братерство. Коли ситуація на Майдані досягла кульмінації, юнак терміново поїхав до столиці та приєднався до руху народного спротиву. Психологічна напруга, холод, сутички з поліцією – таким запам’яталися ці дні справжнім патріотам. В цьому ж, 2014 році, обидва юнака записалися добровольцями та стали на захист Батьківщини в складі Збройних Сил України. У червні 2014 року Мирослав був зарахований, на той час, в батальйон спеціального призначення «Азов»…
Побував в найгарячіших точках фронту, захищав Маріуполь, Мар’їнку, Іловайськ, за що мав нагороди.
Саме в той час Мирослав підняв державний прапор з написом - «ШОСТКА» на Сході, під кулями рашистів у Широкиному Донецької області, потрапивши на центральні ТВ канали.
І це на самій горячій позіції за 400 метрів від ворога
Молодий юнак став яскравим символом незламності українців, їх волі до перемоги та віри.
Після повернення з фронту Мирослав продовжив здобуття вищої освіти, а також починає активно займатися суспільно-політичною діяльністю. Започатковує та очолює громадське об’єднання учасників АТО та бойових дій «Братерство», входить до складу ініціативної групи по перейменуванню об’єктів топоніміки, допомагає у створенні Меморіалу захисників України.
Часто зустрічається з молоддю, передаючи кожному свою любов і повагу до козацьких традицій та України. Був одним із засновників і організаторів національно патріотичного, вишкільного табору ім. Івана Євдокименка, який героїчно загинув при обороні Донецького аеропорту.
Під час навчання в інституті Мирослав зустрів кохання свого життя – дівчину Юлію, яка стала його натхненням.
Пара багато подорожувала Шосткинщиною та Україною, підкорила Говерлу, обожнювала походи та сплави на плотах.
У 2018 році чоловік закінчив Сумський державний університет за спеціальністю економіст, отримавши ступінь магістра. У 2020 році його було обрано депутатом Шосткинської районної ради та головою депутатської фракції.
В його характері неймовірним чином поєднувалась ніжність і мужність, надійність і шляхетний авантюризм, турботливість і принциповість.
З перших годин повномасштабного вторгнення рашистів Мирослав Ляшок став на захист рідної землі, у складі 153-го батальйону тероборони. Мирослав боронив спочатку Сумщину, а потім – Схід України. Під час боїв за місто-фортецю Бахмут отримав поранення.
Після реабілітації повернувся на фронт у складі легендарного «Азову». 21 жовтня командир відділення взводу спецпризначення, сержант Мирослав Ляшок отримав тяжкі поранення під час виконання бойових завдань по захисту України. Через два дні Героя не стало…
Шосткинщина втратила одного з найкращих синів, мужність і патріотизм якого є прикладом для всіх нас.
Щоб віддати останню шану воїну до Шостки приїхали його побратими.
«МІЛАН», побратим Мирослава Ляшка:
- Здобудеш українську державу, або загинеш в боротьбі за неї! Наш побратим "МІРІК" жив за правилами українського націоналіста. Він завжди був свідомим громадянином і залишався таким чи будучи на військовій службі, чи в зоні бойових дій, чи у цивільному житті. Коли ми зустрілись у рекрутинговому центрі, це була усміхнена, вмотивована і вперта людина, яка наближала деокупацію українських земель і знищення всіх ворогів української нації. Разом ми штурмували Мар'їнку, перебуваючи в Іловайську, звільняючи селище Широкине. Не забувайте ціну, яку він заплатив, її має усвідомлювати кожен.
Ціна яку заплатив Мирослав за нашу свободу не має бути марною переконаний товариш по зброї.
- Його смерть буде відомщена, як і всіх за кого мстив він. Всіх героїв української нації.
Представник 12 бригади спеціального призначення «АЗОВ» наголосив, що Мирослав залишився назавжди в строю.
- Він пройшов складний, але дуже яскравий шлях. Він був прикладом.
Побратими наголошують, що така страшна ціна Перемоги і Мирослав не замислюючись віддав своє життя за майбутнє своєї країни.
- Шановна громада я переконаний, що ім'ям Мирослава має бути названа вулиця у Шостці.
Побратими над труною Мирослава прочитали Молитву українського націоналіста. Молитву тих, для кого Україна завжди була понад усе:
- Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться,
Бо Ти, пресвята, все життя моє, бо Ти моє все щастя.
Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць в понурі ранки
Принеси мені зойк катованих в тюрмах, льохах, в концтаборах.
Хай віра моя буде ґранітом, нехай зросте завзяття, міць,
Щоб сміло я у бій ішов так, як ішли герої
За Тебе, Свята, за славу Твою, за Твої святії ідеї;
Людина, яка творила зміни, таким залишиться Мирослав у наших серцях. Ідуть найкращи, ті що мали б будувати майбутнє України з болем у серці говорять його колеги по партії «Європейська Солідарность» депутати Верховної Ради України Ірина Геращенко та Ростислав Павленко партії, яку представляв Мирослав у Шосткинській районній раді.
Ірина Геращенко, депутатка Верховної Ради від «Європейської Солідарності»:
- Для нас, для нашої команди велика честь, що Мирослав був її частиною. Це людина для якої завжди були важливі принципи. Ми повністю підтримуємо ініціативу батальйону "АЗОВ", що у Шостці має бути вулиця імені Мирослава.
Ростислав Павленко, депутат Верховної Ради від «Європейської Солідарності»:
- Всі хто зараз не на фронті мають один священний обов'язок, зробити так, щоб наша армія була міцною, захисники ні чого не потребували, щоб Героїв шанували, а наша міцна армія помстилася за кожного, хто повернувся до дому на щиті.
Мирослав був одним з героїв програми ТРК «Акцент» «Хоробрі серця», автором якої є директорка ТРК «Акцент» Ірина Коваленко, яка згадала, що Мирослав не лише був мужнім воїном, а й безкомпромісним у боротьбі з внутрішніми ворогами. Він сам брав участь у перейменуванні вулиць і завжди відстоював, щоб на карті рідного міста з'явились імена справжніх патріотів рідної землі. На жаль, тепер прийшла його черга бути увіковіченим.
"Лише разом переможемо ворога", - ці слова, які часто говорив наш земляк, зараз як ніколи важливі, це не просто слова, це заклик до дії, наголосив міський голова Микола Нога.
- Мирослав великий патріот, великий українець, він Герой у якого ми всі повинні вчитись патріотизму.
Усі присутні схилили коліно в знак шани перед героєм. До його труни іде нескінченний потік тих, хто його знав, поважав, хто його любив і їм захоплювався. Людям важко втримати сльози, адже важко проводжати в останню путь молодого хлопця, який за своє коротке життя встиг так багато, був для багатьох прикладом, надією тим, з ким пов’язували світле майбутнє міста, громади, України. Тому ми не маємо права забути, що війна триває, хто наш справжній ворог і що найдостойніші гинуть в боротьбі з ним за нашу свободу.
