Олександр Беляков героїчно загинув за Україну 29 травня, не доживши лічені місяці до свого 45-річчя. Для нього весна 2022 року стала останньою. На Садовий бульвар, де проходила траурна церемонія прощання із захисником містяни несли квіти, висловлювали щирі слова співчуття рідним та проводжали земляка в останню путь.
«Душу й тіло ми положимо за нашу слободу» - ці слова українського гімну нині набули для кожного українця особливого значення. Саме з гімну розпочалась траурна церемонія прощання із нашим захисником Олександром Беляковим.
Ігор Антоневич, ведучий траурної церемонії сказав, що ми не обираємо час в якого будемо жити, але ми обираємо шлях у своєму часі, і ця дорога випробовує кожного. Такий вибір зробив шосткинець Олександр Беляков, не чекати перемоги, а наближати її зі зброєю в руках.
Олександру 2 серпня могло б виповнитися 45. Його життєвий шлях із першого подиху був пов’язаний з рідною Шосткою, тут він народився, навчався у школу №12, закінчив Хіміко-технологічний технікум, отримав спеціальність техніка-електромеханіка, пішов працювати на шосткінське підприємство.
Мав хобі – комп’ютерна техніка, був ерудитом, багато читав.
29 травня Олександр загинув. Схилені у скорботі голови містян, український стяг на труні, оберемки квітів, так Шостка прощається із своїм захисником. Цей нестерпний біль втрати з рідними і близькими розділяє вся Шосткинська громада.
Віктор Губенко, голова Шосткинської військової адміністрації зауважив, що досить довгий час ми жили з гаслом «Ніколи знову!», але наш сусід вирішив повторити:
Це горе ми розділяємо з рідними та близькими. Ми маємо обов’язково перемогти. Слава Україні!». Сергій Зевако, начальник відділення військового обліку з сумом констатував, що війна щодня забирає найкращих: «Ворог прийшов на нашу землю та приніс війну, яка кожного дня забирає справжніх патріотів захисників нашої держави. Саме таким був Олександр. Він віддав найцінніше, що у нього було своє життя за Батьківщину. Олександр назавжди залишиться в нашій пам’яті. Герої не вмирають».
Микола Нога, міський голова сказав, що ми повинні зробити все, щоб перемогти ворога: «Не можна просто змиритися з тим, що відбувається на українській землі, яка окроплена кров’ю наших співвітчизників. Ми будемо їх пам’ятати і шанувати. Слава героям!».
Отець Сергій, військовий капелан відспівав загиблого, щоб його душа покоїлась із миром: «Вічна пам’ять і спокій нашим героям, які загинули за нас. Нехай царствують, живучі тепер біля Господа, споглядають на нас, допомагають нам, молять і просять Господа, щоб він закінчив цю війну".
Рідні, знайомі і пересічні шосткинці відділи шану Олександру і провели бійця і останню путь дорогою слави.
