Наближаючи Перемогу України над російським агресором, загинув наш земляк Дмитро Кнуренко. У перші дні повномасштабного вторгнення він, ризикуючи життям, через ворожі блокпости, доправляв цивільному населенню продукти харчування. Потім – пішов добровольцем на фронт. 3 жовтня Дмитро поліг у бою, виконуючи бойове завдання на території Донецької області. Журналісти ШосткаNews.City побували на церемонії прощання з бійцем.
Цього сонячного осіннього дня над Шосткою знову лунала «Плине кача». Наше місто втратило одного зі своїх найкращих синів, який 3-го жовтня приєднався до небесного воїнства. Це Дмитро Кнуренко. Народився він 11 липня 1972 року у селі Пирогівка. Втім, у віці 1-го року переїхав разом з сім’єю у Шостку. Тут промайнули його дитячі роки, тут він навчався у школі №2, потім у ВПУ.
Деякий час наш земляк працював на одному з підприємств міста. За словами знайомих Дмитра, він був професійним водієм високого класу. У свій час був призваний до армійських лав, де служив у складі Військово-Повітряних сил. У перші місяці повномасштабного вторгнення, ризикуючи життям, через ворожі блокпости, доправляв цивільному населенню продукти харчування. А ще - ховав між піддонами маскувальні сітки, розповідає координаторка Волонтерського Центру «Шостка-Добро», колишня вчителька Дмитра Кнуренка, Світлана Суптельна.
Пані Світлана пам’ятає Дмитра ще маленьким хлопчиком-третьокласником. І з жалем зазначає, що вже троє випускників його класу загинули на фронті. «Це Олександр Никипорець, Андрій Московка, і ось тепер Дмитро. Це тільки ті випускники, про яких ми сьогодні знаємо», - підкреслює педагог.
У мирні часи кожну вільну годину Дмитро Кнуренко використовував з насолодою – займався рибальством і мисливством. Як згадують його рідні та друзі, трофеями чоловіка міг позаздрити будь-який мисливець. Не випадково, що і бойовий позивний у нього був «Hunter» (Мисливець).
3 жовтня Дмитро Кнуренко – стрілець-санітар штурмового батальйону - загинув під час виконання бойових завдань на території Донецької області. Без батька залишилася неповнолітня донька, без сина – батьки, без старшого брата – сестра. Людині відкритої душі, яка завжди намагалася допомогти іншим, тепер навіки 51.
«Завдяки Дмитрові, його побратимам, тим, хто на небесах, і тим, хто зараз захищає незалежність нашої держави, ми можемо навчати та виховувати наших учнів. Рідні та близькі, прийміть наші співчуття. Пам’ять про Дмитра залишиться в серцях викладачів, майстрів і жителів нашого міста», - зазначила директорка Шосткинського ВПУ Світлана Ковтун.
Учасники жалобної церемонії попрощалися з нашим захисником, поклавши квіти на його труну. А потім провели кортеж з тілом Героя до місця його останнього прихистку – на Алею Слави.
