24 лютого 2022 року всі ми прокинулись в іншій реальності. Ми не знали, що буде далі: чи будуть йти бої на вулиці, чи буде місто окуповано. Зовсім скоро Шостка опинилась в облозі. Нам загрожувала гуманітарна криза. Про початок війни й роботу медичної галузі ШосткаNews.City розповів головний лікар Шосткинської центральної районної лікарні Олег Штогрин.
- Приблизно на початок шостої години 24 лютого мені зателефонувала начмед нашого 13-го батальйону від неї я отримав звістку що почалося повномасштабне вторгнення.
Головний лікар розумів, що в цей час його завдання привезти до готовності лікувальний заклад, який був визначений як перша лінія допомоги пораненим у випадку бойових зіткнень. Щоб були готові хірургічне та травматологічне відділення.
- Одразу я зателефонував на роботу, дуже добре пам'ятаю, попросив всіх чергових лікарів чергової зміни залишатися на роботі, тому що невідомо чи змогла б інша зміна прийти, тому що ми не знали, що ще буде. Також попросив прийти на роботу всіх хірургів, травматологів, анестезіологів, які були вільні які були на телефонному зв'язку, щоб всі були готові для надання медичної допомоги. В принципі, це так і робиться, в таких надзвичайних ситуаціях є алгоритм дій.
Коли Олег Теофілович прибув на роботу багато його колег вже були на робочому місці. Лікарі не розуміли, яка може бути ситуація і скільки поранених до них доправлять.
- Поранених нам перших доставили десь біля 11-ї години 24 лютого. Це було чотири наших військовослужбовці. На щастя, вони були в стані середньої важкості, не важкі. Була надана медична допомога в повному обсязі, всі ці хлопці одужали. Пізніше ще було доставлено нам двох цивільних, які їхали на легковій машині і злетіли з моста Пирогівського, який в цей час підірвали якраз вони вже їхали після того, як міст підірвали оце в нас були в цей день перші постраждалі цивільні внаслідок військової агресії.
Наступним викликом для медичної галузі стало оточення, адже через відсутність сполучення з рештою світу за кілька місяців Шостка могла стати містом гуманітарної катастрофи, де б люди гинули через відсутність певних ліків.
- Наступним нашим кроком було підготуватись до роботи в таких умовах, в умовах оточення, в умовах проведення бойових дій. Перше що ми зробили саме провели ревізію всіх наших наявних ресурсів це медикаменти, це препарати крові, це кисень, це харчові продукти для хворих. У нас є завжди таке завдання, що ми повинні мати місячний запас медикаментів та двомісячний запас харчів. Тому ми могли перший час почуватися спокійно в нас було все.
Проблеми в лікарні почалися десь тижні через три, тому що деякі розхідні матеріали та медикаменти вже почали закінчуватися. Найбільше проблем виникало з тими препаратами які потрібні для амбулаторних хворих, в першу чергу це інсулін для хворих на цукровий діабет та тироксин, для тих у кого захворювання щитовидної залози. Ще лікарів турбувала доля людей, які щодня відвідували відділення гемодіалізу
- Ми переживали за 20 наших пацієнтів, які щоденно ходять на процедуру гемодіалізу на штучну нирку.
Перше що до нас приїхало, чи одне з перших, так скажемо, це велика машина яка приїхала в область і об'їхала всі райони в яких є відділення гемодіалізу і розвантажити приблизно двомісячний запас препаратів для гемодіалізу. Я не знаю, як ці люди проїхали чи їх пропускали на блокпостах рашинських чи була якась домовленість, чи вони їхали лісами, ми не питали, вони нам не казали, і не попереджали нас що вони приїдуть.
Олег Теофілович згадує, що було дуже багато людей, які допомагали місту в ці нелегкі дні:
- Повинен віддати належне нашим волонтерам. Багатьох з них я раніше не знав, дзвонили люди, які мали зв'язки, які мали транспорт, на яких виходив хтось і нам невеликими партіями, але весь час щось привозили в нас просто питали, що вам треба і везли, везли деколи не питали що нам треба, а привозили, що в них було. А нам треба було все. Міністерство охорони здоров'я теж певними чином вирішувало питання по інсуліну, партію якого доставили у місто.
Ми чекали, коли вони з’являться, шукали шляхи як їх доставити в Шостку. Наші волонтери теж допомагали, зі Львова нам привезли партію цих ліків.
Почали закінчуватися препарати крові. Два рази через ворожі блокпости, які стояли на Сеймі, посилали машину в Суми.
- В нас ще народилося дві дитини, які мали вроджені вади і їм була необхідна спеціалізована хірургічна допомога на другому рівні. Тому ми знайшли самого сміливого водія і він поїхав. Туди ми дітей відвезли маленьких з мамами, а назад привезли наркотики та препарати крові і деякі інші розхідні матеріали, які нам в Сумах дали. Другий раз машину посилали, але вже було більш жорстке відношення до наших пацієнтів. Там їхало двоє онкохворих, яких терміново треба було на Суми відправляти. Другий раз коли їхали, російські військові відкривали всі коробки, дивились чи там дійсно таблетки, чи там дійсно ампули, чи там дійсно препарати крові.
Головний лікар, пригадуючи ці складні часи, коли місто було в облозі, з вдячністю говорить про всіх, хто допомагав, особливі слова подяки колективу і навіть пацієнтам, які з розумінням ставились до ситуації в якій опинилась медична галузь.
