Шосткинщина знову зазнала невимовного горя. 5 травня у світле свято Христового Воскресіння у бою за Батьківщину героїчно загинув наш земляк, капітан Олександр Нечипоренко. Шосткинщина втратила не просто земляка, а справжнього героя, який віддав своє життя за свободу та незалежність України.
Провести героя в останню путь зібралися сотні людей: рідні та близькі, друзі, жителі міста. Атмосфера була сповнена глибокої скорботи та щирої поваги до загиблого.
Олександр Михайлович Нечипоренко народився 27 грудня 1968 року в с. Ображіївка Шосткинського району. До 7 класу хлопчик навчався у сільській школі, потім – у ЗОШ № 3 міста Шостка. З дитинства Олександр ріс активною дитиною, цікавився спортом, відвідував секцію боксу та брав участь у змаганнях. Після здобуття середньої освіти юнак поступив до індустріального інституту у м. Кам'янське Дніпропетровської області (колишній Дніпродзержинськ).
Тут він пройшов військову кафедру та отримав звання молодшого лейтенанта. Під час навчання Олександр зустрів свою кохану дівчину Тетяну та одружився, через деякий час у подружжя народилася донечка Анастасія.
Після закінчення вишу родина Нечипоренків повернулася до Шостки, де народилася друга донька Олександра. Тривалий час чоловік працював підприємцем в галузі роздрібної торгівлі, потім присвятив себе будівництву та ремонту житлових приміщень.
Олександр Михайлович працював у багатьох країнах, ніколи не схиляв голову перед труднощами. Відповідальний, старанний, наполегливий, компетентний – саме таким запам’ятали Олександра Нечипоренка його рідні, колеги та друзі. Його завзятість у праці надихала інших, була прикладом для багатьох. Він був людиною світлої вдачі – комунікабельний, добрий, щедрий, справедливий, чесний, душа компанії. Вмів поважати людей і ставитися до кожного з відкритою душею та допомагати від щирого серця. Дуже любив життя і ніколи не скаржився. Любив свою роботу. Цінував і піклувався про дружину та двох донечок, кохав і був коханим. Був люблячим чоловіком, батьком і дідусем – головою дружньої родини, її надійною підтримкою та мудрим порадником. З юності та до останніх хвилин життя він залишався лідером, готовим брати на себе ініціативу та відповідальність.
З початком повномасштабної російської агресії наш земляк став на захист України. З квітня 2022 року був призначений командиром взводу роти охорони, у вересні цього ж року переведений до мотопіхотної бригади (виконував обов’язки командира взводу батальйону, пізніше – призначений заступником командира роти з МПЗ).
За сумлінну службу та високий патріотизм нагороджений похвальними грамотами та нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій». 5 травня наш земляк, капітан Нечипоренко Олександр Михайлович, героїчно загинув у бою, при захисті Батьківщини…
Доземний уклін воїну Світла!
Висловлюючи співчуття рідним загиблого, люди дякували Олександру за його героїчний вчинок, за те, що він не шкодував свого життя, захищаючи Україну від російських загарбників. Пам'ять про капітана Олександра Нечипоренка назавжди залишиться в серцях його близьких, друзів, побратимів та всіх, хто його знав.
Доземний уклін родині Нечипоренків, яка віддала найдорожче заради Перемоги України…
