Сумна звістка сколихнула Шосткинську громаду: 7 листопада 2024 року, під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку (н.п. Миколаївка, Краматорський район), загинув справжній патріот і захисник Андрій Олександрович Желновач. Чоловік з позивним «Полтава», який понад 30 років присвятив роботі на Шосткинському РТС, з першого дня повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини у лавах ТРО. Він боронив Сумщину, Харківщину та Донеччину, воював під Лиманом і Покровськом, двічі був нагороджений відзнакою Президента «За оборону України». Його найбільша мрія — повернутися додому після Перемоги — на жаль, не здійснилася.
Народився 14 липня 1967 року у с. Манченки Харківської області. Через деякий час родина переїхала на Полтавщину до села Красногірка, і саме там пройшли найяскравіші роки дитинства та юності Андрія. Там він знайшов друзів, закінчив місцеву «восьмирічку» (повну середню освіту юнак отримав у школі сусіднього села Білоцерківки). За словами рідних, змалечку хлопчик ріс працьовитим і відповідальним, гарно навчався, захоплювався футболом і спортивним орієнтуванням. За активну участь у житті школи та спортивні досягнення Андрій був неодноразово відзначений похвальними грамотами.
Після закінчення школи юнак навчався у Харківському електротехнікумі зв’язку (1984-87 роки), за спеціальністю «Телевізійна техніка та радіорелейний зв’язок». Новою сторінкою дорослого життя стало одруження з коханою дівчиною Валентиною та проходження строкової служби. Після повернення Андрія з армії молода родина поселилася у Шостці, у любові та злагоді народилася і підростала донечка Олена. Чоловік влаштувався на Шосткинський РТС Сумської філії концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення. Цій роботі він присвятив понад 30 років життя. Працював на посадах електромеханіка та антенника-щогловика. Користувався високим авторитетом серед колег і керівництва, був нагороджений почесними грамотами. У вільний від роботи час захоплювався риболовлею.
Розсудливий, врівноважений, дисциплінований, наполегливий, старанний – таким запам’ятається Андрій Олександрович рідним і колегам. Він любив, щоб все було «до ладу» та «в балансі», завжди прагнув до справедливості і порядку.
У чорний день 24 лютого 2022 року він, разом з іншими патріотами, вже стояв у черзі до військкомату – записуватися до місцевої ТРО. За роки військової служби боронив Сумщину, Харківщину та Донеччину. Воював під Лиманом і Покровськом… У липні 2024-го отримав контузію та поранення, після реабілітації повернувся до захисту Батьківщини. За бойовий позивний обрав собі «Полтава», адже саме з Полтавщиною було пов’язано багато світлих спогадів. На фронті наш земляк обіймав посаду командира стрілецького відділення батальйону ТРО. За зразкове виконання бойових завдань, мужність і професіоналізм, чоловік був двічі нагороджений відзнакою Президента «За оборону України». Також відзначений численними грамотами та медаллю «Учасник бойових дій».
З усіх свят йому та рідним найбільше запам’яталося 57-річчя… Саме в День народження Андрія він з побратимами повернувся живим зі складного завдання в районі пекельного Покровська. Найбільшою мрією чоловіка було приїхати додому після Перемоги, вести тихе і спокійне життя поряд з найдорожчими людьми.
Напередодні загибелі Андрій Олександрович спілкувався з родиною по телефону. Про складне завдання, яке планувалося наступного дня, нічого не розповів… Того разу родичі в останнє чули його голос. 7 листопада Желновач Андрій Олександрович загинув при виконанні бойового завдання на Донецькому напрямку (н.п. Миколаївка, Краматорський район), отримавши несумісні з життям травми…
У Шостці Андрія Олександровича Желновача провели в останню путь із усіма військовими почестями. Громада міста, колеги, побратими та рідні зібралися, щоб віддати шану справжньому Герою. Церемонія прощання відбулася на Алеї Слави, що стала місцем вічного спочинку для тих, хто поклав життя за свободу та незалежність України. Саме тут, на Алеї Слави, наш захисник знайшов свій останній прихисток.
