«Разом ми більша сила»: Переселенка про Шостку, скарги на соцзахист та потребу у Раді ВПО

«Разом ми більша сила»: Переселенка про Шостку, скарги на соцзахист та потребу у Раді ВПО

Тимчасово переміщена особа (ВПО) Ольга Миколаївна (своє прізвище не хоче розголошувати), яка з 2014 року знайшла прихисток у Шостці, ділиться своїм досвідом адаптації, труднощами у взаємодії з місцевими органами соціального захисту та наголошує на критичній важливості відновлення роботи Ради ВПО в місті.

Пані Ольга приїхала до Шостки з Первомайська Луганської області ще у 2014 році. Жінка, яка за освітою є медичним працівником, була змушена залишити рідне місто з двома маленькими дітьми — двійнятами, яким на той момент не було й двох років.

«Тоді, у Первомайську, навіть не вірилося, що подібне може відбуватися у XXI столітті. Тому жили звичайним життям. Як і всі мали свої справи, турботи, тим більше маленькі дітки були. У мене двоє хлопчиків, тому жодних передумов не було, що потрібно буде виїхати з однією сумочкою і все», — згадує Ольга початок війни.

Втеча та нове життя у Шостці

Рішення про виїзд було прийнято не відразу, але загострення бойових дій змусило Ольгу Миколаївну діяти швидко, забравши лише найнеобхідніше.

«До Шостки приїхали, тому що тут були родичі. Більше їхати не було куди... Думала на місяць, а там все втрясеться і повернуся. Саме в той день, коли ми виїжджали, обстріли дуже посилились», — розповідає переселенка.

Спочатку родина жила у селі Усок Ямпільського району у хаті свекрухи, де з благ цивілізації було лише світло, а туалет та вода - на вулиці. Виживали за рахунок дитячих виплат як ВПО. Згодом, коли діти пішли в садочок, Ольга Миколаївна переїхала до Шостки та орендувала квартиру. Влаштуватися на роботу за фахом (медиком) не вдалося — попри неодноразові спроби, їй скрізь відповідали: «Чекайте на дзвінок, місця немає». У підсумку довелося працювати у сфері торгівлі, а зараз жінка має лише нестабільні підробітки. Вже у Шостці вона оформила інвалідність. Діти пані Ольги нині вже школярі-восьмикласники.

Проблеми з Управлінням праці та соцзахисту: «Дивляться з презирством»

Одне з найбільших розчарувань і труднощів, з якими стикаються переселенці в Шостці, за словами Ольги Миколаївни, пов'язане з роботою Шосткинського міського Управління праці та соціального захисту населення (УПСЗН).

«Ці працівники недостатньо та неправильно інформують, дивляться з презирством. Зараз, особисто я, до цього звикла. Спочатку було складно...», - говорить жінка.

За її словами, їй незаконно призупинили виплату пенсії по інвалідності на чотири місяці. Покладаючись на слова працівників Управління соцзахисту, вона написала заяву про припинення виплат, вважаючи, що вона не може на них претендувати.

«Я їм довірилася, і вони так красиво мене підставили, сказали: "Напишіть заяву, тому що вам не належить виплата", я написала, а в підсумку мені належало, тому що я інвалід, хоч і третьої групи, але мені незаконно призупинили виплату... Навіть ту ж якусь довідку, не могли мені дати, яка у них є на руках...», - обурюється переселенка.

Лише завдяки спілкуванню з іншими переселенцями Ольга Миколаївна дізналася про неправомірність дій Управління соцзахисту. Вона звернулася до юриста та домоглася відновлення виплат через Пенсійний фонд, який тепер займається цими питаннями. Зараз юристи працюють над стягненням заборгованості за ті чотири місяці.

Нагальна потреба: Відновлення роботи Ради ВПО

Саме в такі моменти, як ситуація з виплатами, критично відчувається відсутність функціонуючої Ради ВПО. Раніше, коли Рада працювала, переселенці могли отримувати юридичну допомогу, консультації та підтримку.

«Я навіть не додумалася піти до юриста і проконсультуватися. Це вже потім, завдяки тому, що ми, переселенці, спілкуємося між собою. Ось так якось розговорилися, і в підсумку я дізналася, що це все неправомірно, і пішла вже до юриста», - зазначає Ольга.

Наразі робота Ради ВПО призупинена, оскільки її голова, Василь Бороздін, виїхав за кордон. Це ставить на паузу важливий механізм самодопомоги та взаємодії для тисяч внутрішньо переміщених осіб у Шостці.

«Звичайно ми хочемо, щоб Рада відновила роботу. Ми тільки всі "за". Це дуже зручно. Тобто коли у нас були збори, піднімали чиїсь питання, то ти вже сам розумієш, що у тебе аналогічна проблема... Чим частіше ми зустрічалися, бачилися, тим нам було простіше. Ми більш підковані, ми більш впевнено йшли в те ж Управління соцзахисту... Коли ми разом, ми більша сила, ніж поодинці», — підсумовує Ольга Миколаївна.

Для Ольги Миколаївни та багатьох інших ВПО Шостки відновлення роботи Ради шляхом обрання нового голови — це не просто бюрократичне питання, а життєва необхідність для отримання підтримки, захисту своїх прав та збереження спільноти у новому, але вже такому рідному місті.

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту “Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО “Агенція розвитку локальних медіа АБО”. Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії’.