Шостка знову в скорботі. Не встиг вгамуватися біль від березневої втрати, як громада знову збирається на Алеї Слави. Ще 9 березня шосткинці схиляли голови, прощаючись із прикордонницею Ольгою Максименко. А вже сьогодні місто проводжає в останню путь її сина, старшого лейтенанта Максима Максименка. Син пішов за мамою у вічність, залишивши приклад мужності, професіоналізму, відповідальності та щирості. Вони обидва обрали шлях боротьби, і обидва віддали за нашу свободу найдорожче.
Максим Васильович Максименко народився 10 серпня 2003 року на Середино-Будщині. Його доля була визначена ще з дитинства: зростаючи у родині військовослужбовців, хлопець змалку плекав мрію про офіцерські погони та служіння Батьківщині.
Після закінчення 9-го класу Середино-Будської школи №1 Максим зробив перший впевнений крок до мети — вступив до Сумського кадетського корпусу (нині Військовий ліцей ДПСУ). У 2020 році він став курсантом Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.
Чотири роки інтенсивного навчання загартували його характер, перетворивши цілеспрямованого юнака на професійного офіцера. Отримавши звання старшого лейтенанта, Максим розпочав службу на Закарпатті, проте серце справжнього воїна вимагало бути там, де вирішується доля країни.
Там він очолив прикордонну заставу ударних безпілотних авіаційних комплексів. Побратими, які знали його за позивним «Білий», згадують Максима як людину виняткової доброти, справедливості та щирості. Він був душею компанії, захоплювався спортом і технікою, але понад усе — любив життя.
Максим мріяв про прості, але такі важливі для кожного речі: мирне небо, весілля з коханою Анастасією, міцну родину.
31 березня 2026 року серце старшого лейтенанта зупинилося у Військово-медичному клінічному центрі Харкова від ран, отриманих під час виконання бойового завдання.
Світлий образ молодого Героя, який до останнього подиху залишався вірним присязі, назавжди вписаний в історію боротьби за незалежність України.
Вічна слава і світла пам'ять Герою!
