Сьогодні Шосткинська громада провела в останню путь 26-річного командира відділення розвідки Ігоря Бабича з позивним «Гоша». Воїн загинув 25 червня 2023 року поблизу Бахмута, ціною власного життя забезпечивши евакуацію поранених побратимів. Довгий час захисник вважався зниклим безвісти, і лише після проведеної ДНК-експертизи родина та громада змогли віддати йому належну останню шану.
Ігор народився 29 вересня 1996 року в місті Глухів. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Він закінчив Глухівську загальноосвітню школу № 6, а згодом здобув фах електрика в агротехнічному коледжі. Ще зі шкільних років захоплювався боротьбою, брав участь у змаганнях, здобував призові місця та нагороди. У вільний час любив малювати. Був доброзичливим і товариським, легко знаходив спільну мову з людьми та мав багато друзів. Ігор завжди мріяв про військову службу.
Відтоді армія стала його покликанням. Серед побратимів він мав позивний «Гоша». Він сумлінно виконував поставлені завдання, відповідально ставився до своїх обов’язків і постійно вдосконалював військову майстерність.
Саме на службі Ігор зустрів Аліну, яка також захищала Батьківщину. У 2018 році вони одружилися, а згодом переїхали до Шостки. Найбільшим щастям подружжя стали дві донечки, які народилися у 2020 та 2022 роках. Ігор безмежно любив свою родину, пишався дітьми й дорожив кожною нагодою побути поруч із ними.
Повномасштабне російське вторгнення він зустрів у лавах українського війська. Разом із підрозділом боронив Сумщину та Чернігівщину, брав участь в обороні Ніжина, а згодом виконував бойові завдання на Луганському й Донецькому напрямках. Служив у розвідувальних підрозділах, де особливо цінувалися рішучість, витримка та вміння діяти в найскладніших обставинах.
За професіоналізм і вагомий внесок у захист держави Ігор отримав численні відзнаки, серед яких грамота Командувача Сухопутних військ ЗСУ «Кращий командир відділення розвідки», медалі «За оборону Чернігова» та «За оборону рідної держави», нагрудні знаки й пам’ятні відзнаки бойових підрозділів.
Для побратимів він був надійним товаришем, який завжди був готовий прийти на допомогу. Саме таким Ігор залишився і під час останнього бойового завдання.
25 червня 2023 року поблизу селища Бахмут Донецької області Ігор загинув, виконуючи бойове завдання. Група розвідників поверталася після виконання завдання, коли потрапила під ворожий обстріл. Один із військових загинув, ще двоє дістали тяжких поранень. Під час організації евакуації Ігор без вагань узяв на себе найнебезпечнішу частину роботи: забрав зброю та рушив уперед, аби дати побратимам можливість винести поранених. У цей момент пролунав кулеметний вогонь.
Його самопожертва дала змогу товаришам урятуватися. Через щільний вогонь противника евакуювати тіло з поля бою тоді не вдалося.
Напередодні останнього бойового виходу Ігор спілкувався з мамою, телефонував дружині, виходив на відеозв’язок із донечками, заспокоював рідних і залишався сповненим оптимізму.
Відтоді родина жила в невідомості, зберігаючи надію на повернення найдорожчої людини. Лише після тривалих років очікування експертиза ДНК остаточно підтвердила загибель Ігоря Бабича.
У скорботі залишилися мама, брат, дружина Аліна та дві донечки, для яких він назавжди буде люблячим татом, прикладом мужності й людиною, пам’ять про яку житиме в їхніх серцях.
Ігор до останнього залишився вірним військовій присязі, Україні та бойовому братерству. Його героїчний вчинок — свідчення справжньої відваги й самопожертви, коли порятунок побратимів став важливішим за власне життя. Світла пам’ять про Ігоря назавжди залишиться в серцях рідних, друзів і всіх, хто знав його. Вічна слава та шана Захиснику України! Поховали Героя на Алеї Слави.
