Шосткинська громада знову у жалобі. У селищі Вороніж провели в останню путь земляка, турботливого батька та відданого захисника України — Володимира Васильовича Михалка. Він присвятив роки сумлінній праці у місцевому лісництві, а з початком повномасштабного вторгнення став на захист рідної землі. Життя водія-електрика артилерійського підрозділу обірвалося 15 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання.

Шосткинська громада провела в останню путь українського військовослужбовця Володимира Васильовича Михалка. Життя захисника обірвалося 15 жовтня 2026 року під час виконання бойового завдання із захисту України від російської агресії.

Автор: З ФБ сторінки Миколи Ноги

Володимир Михалко народився 1 жовтня 1974 року в селі Заріччя Кролевецького району Сумської області. Навчався у Гречкинській та Білогривській школах, здобувши повну загальну середню освіту. У Реутинському СПТУ № 32 опанував фах водія та слюсаря з ремонту автомобілів.

Після проходження строкової військової служби Володимир Васильович присвятив багато років роботі у Воронізькому лісництві Шосткинського району, де працював вальщиком лісу, а згодом — різноробочим.

Колеги та земляки згадують його як сумлінну, працьовиту та порядну людину, яка ніколи не боялася важкої праці й завжди покладалася на власні сили.

Автор: З ФБ сторінки Миколи Ноги

Найважливішим у житті Володимира завжди була його сім’я. Разом із дружиною Іриною він розбудовував родинний затишок, виховував доньку Анну та дівчинку Ярославу, для якої родина стала опікунами. Володимир любив дітей, навчав їх чесності, доброти та поваги до людей, залишаючись для них надійною опорою та прикладом для наслідування. У вільний час цінував прості життєві радощі й захоплювався риболовлею.

Автор: З ФБ сторінки Миколи Ноги

З початком повномасштабного вторгнення Володимир Михалко став на захист України. Військову службу проходив у військовій частині А7029 на посаді водія-електрика відділення управління командира батареї взводу управління артилерійської батареї. На фронті він відповідально виконував поставлені бойові завдання, дотримувався дисципліни та залишався вірним військовій присязі.

Володимир мріяв про якнайшвидше настання миру, закінчення війни та повернення до рідної домівки — до дружини й дітей. Проте 15 жовтня 2026 року воїн віддав найдорожче — власне життя — заради майбутнього своєї держави та рідного краю.

Автор: З ФБ сторінки Миколи Ноги

Світла пам'ять про Володимира Васильовича Михалка житиме в серцях його рідних, побратимів, колег та всіх мешканців громади.

Вічна пам'ять і слава Герою!