Головна зберігачка фондів краєзнавчого музею Тамара Крупеня продовжує знайомити мешканців шосткинської громади з цікавими та раритетними експонатами, які проливають світло на сторінки історії нашого краю. Цього разу мова піде про фотоальбом, подарований ученицями Чернігівського єпархіального жіночого училища своєму вчителю Петру Бугославському. І власне, про самого Петра Івановича, життя якого тісно пов’язане з селищем Вороніж.
По цим експонатам можна відслідкувати життя декількох поколінь однієї родини, а разом з ними – поринути на 100 років назад і уявити себе свідком карколомних подій нашої історії. Головний герой нашої статті – знана в освітянських колах особистість, педагог та уродженець селища Вороніж Петро Бугославський. «Народився він у родині настоятеля Свято-Михайлівського собору Іоанна Кириловича Бугославського та Олімпіади Львівни – у дівоцтві Касович. Було у Петра Бугославського ще три сестри», - розповідає головна зберігачка фондів краєзнавчого музею Тамара Крупеня.
Досліджувати рід Бугославських у краєзнавчому музеї розпочали відтоді, як донька Петра Бугославського, Ольга, передала закладу фотоальбом, подарований її батькові у 1914 році. «Цей альбом має мармурову кришку – вона дуже важка, тому з роками від’єдналася від інших сторінок», - додає пані Тамара.
Варто зазначити, що альбом складається зі 163 фотографій. На світлинах переважно зображені учениці та вчителі Чернігівського єпархіального жіночого училища, і власне сам Петро Бугославський, який викладав у ньому географію та історію.
Цікаво, що одна з учениць Петра Бугославського – Олександра Доброленська, згодом стала його дружиною. Також у фондах музею зберігається ще один унікальний документ – оригінал атестату, який був виданий Олександрі Феофанівні у 1901 році.
Проливає світло на історію життя Петра Бугославського його автобіографія, в якій він розповідає про своє навчання та отримані спеціальності.
Після здобуття вищої освіти Петро Іоанович переїхав до Чернігова, де почав викладати у жіночому єпархіальному училищі та у духовній академії. «Петро Бугославський був дуже освіченою та науково-зацікавленою людиною. Він брав участь у Чернігівській археологічній комісії, у розкопках, і написав докторську дисертацію під назвою «Старожитності північної України», - розповідає головна зберігачка фондів музею.
З приходом до влади більшовиків Петро Бугославський ще деякий час займався викладацькою діяльністю і навіть займав керівні посади в освітянській галузі, але у 1920 році вимушений був повернутися до Воронежу. «В радянські часи осіб духовного стану переслідували. Відтак, заклади, в яких викладав Петро Бугославський, були закриті. Він вимушений був вести курси лікбезу при Воронізькому цукровому заводі. Паралельно працював у Воронізькій двокласній школі».
Як син священнослужителя, увесь цей час Петро Іоанович знаходився під пильним наглядом органів безпеки. Про це свідчить ще один документ, розповідає Тамара Крупеня: «На нього завели «Особисту справу», оригінал якої знаходиться в наших фондах. Датована вона 1926 роком».
У 1938 році Петро Бугославський був репресований і відправлений у заслання. Реабілітували його у 1941 році – вже коли розпочалася Друга Світова війна. Але відтоді рідні та близькі його так і не побачили. «Його останній раз бачив односелець Іван Крук. У нотаріально завіреному документі він пише, що бачив кволого Петра Іоановича у полі, біля залізничної колії, між містами Суми і Ворожба. Він висунув версію, що той загинув під час бомбардування, оскільки після цього його ніхто не бачив. Тобто, він пропав безвісти», - припускає Тамара Крупеня.
По собі Петро Іоанович залишив численні наукові книги та праці, одна з яких зберігається у нашому музеї.
Продемонструвала пані Тамара й раритетну фотографію початку 20-го століття, на якій зображене подружжя Бугославських під час відпочинку на природі. «На світлині можна побачити, як люди тоді проводили вільний час. Скоріш за все, вони сфотографувалися під час пікніку», - говорить головна зберігачка фондів музею.
Також велику колекцію експонатів, пов’язану з родом Бугославських, складають численні світлини та оригінал заповіту Іоанна Кириловича. Усі вони розповідають про непростий життєвий шлях славетних наших земляків, а ще – дозволяють дізнатися про соціально-побутовий та культурний устрій суспільства початку 20-го століття.
Приєднуйся до нас у Viber до Корисна Шостка, або Telegram. Та не забудьте про нашу сторінку у Facebook.
