На сторінці Воронізького Літописця у Фейсбук розміщені спогади про ще одну Праведницю народів світу - мешканку селища Вороніж – Рудзьку Антоніну Феліксівну. Спогади про неї залишив уродженець Воронежа Прохоровський В.І.
Спогади В.І. Прохоровського написані в книзі «Пунктиры жизни» (рассказы разных лет), Абакан-2002. «Рудзкие» (назва статті, с. 54).
«В нашем поселке до Отечественной войны проживала польская семья Рудзких. У них было два сына, Станислав (Стасик) и Михаил (Михась). Глава семьи Ипполит Рудзкий работал инженером на Воронежском сахарном заводе, а его жена Антонина Феликсовна преподавала немецкий язик в Воронежской средней школе. В период сталинских репрессий Ипполит Рудзкий в 1937 году был арестован, и судьба его неизвестна.
Во время немецкой оккупации Антонина Феликсовна с сыновьями оставалась в Воронеже, и несмотря на то, что эта семья была несправедливо обижена советской властью, оставалась патриотом и человеком.
В Польшу Рудзкие выехали весной 1944 года, а Борис Бабич после оккупации был призван в армию. После демобилизации проживал в Киеве.
На церемонии, которая проходила в Берлине, Антонина Феликсовна Рудзкая была занесена в список Праведников мира, где присутствовал ее сын Станислав, который сейчас проживает в Берлине».
Доля Іполита Рудзького нам стала відома після того, як розсекретили списки репресованих: «РУДЗЬКИЙ Іполит Михайлович, 1892 р.н., с. Уладівка Літинського району Вінницької області, проживав у смт Вороніж, поляк, освіта початкова, агроном цукрозаводу. Арешт 20.11.1937. Наркомом внутрішніх справ СРСР і Прокурором СРСР („двійкою”) 8.12.1937 за антирадянську націоналістичну агітацію застосована ВМП. Розстріляний 27.12.1937 у м. Чернігів. Реабілітований 10.08.1989 військовою прокуратурою Київського ВО. (ДАСО, ф.Р-7641, оп. 5, спр. 613)».
Крім того, ми змогли записати спогади Єфремової Тетяни Гаврилівни (нині покійна) про родину Рудзьких. Подаємо без змін.
«Міша Рудзький, як і я, 1928 р. н. Батько його був агрономом на цукровому заводі, жили в домі Ніженця. Стасік працював перекладачем у Шостці. 1937 року їх репресували й виселили з будинку. Жили в заводському дерев’яному домі (вул. Комсомольська, нині Зарічна). У роки війни, під час окупації Воронежа німцями, жили на Трисвящині в хаті кривого Вовка (Вовкотеча Іван Корнійович). Зараз там живе родина Косенків, вул. П. Куліша буд. № 21.
Ще пам’ятаю, що у Рудзьких жило дві старенькі жінки: одна товста, а друга худа, дуже інтелігентна в чорному мереживному капелюшку» (Записано 2020 року, незадовго до смерті Тетяни Гаврилівни).
Матеріали Воронізького Літописця
Приєднуйся до нас у Viber до Корисна Шостка, або Telegram. Та не забудьте про нашу сторінку у Facebook.
