Вона має колекцію раритетних вишитих сорочок, але вважає себе звичайною поціновувачкою старовини. Вона знає про традиційний український одяг все та закликає людей берегти речі, які дісталися їм від прабабусь. Які приховані обереги наші пращури вишивали на сорочках та який внутрішній зміст закладали у візерунок – розповіла журналістам ШосткаNews.City шосткинка Таля Пундор.
Дивлячись на оселю Талі Пундор чомусь не дивуєшся, що збереження українських традицій є тим джерелом, яке її живить та змушує цінувати те, що вона має зараз. Квартира шосткинки, яка більше схожа на музей, заповнена різними раритетними речами, кожна з яких має свою, особливу історію. Почесне місце в її колекції займають вишиті сорочки. «Колекція у мене невелика – я не так давно почала її збирати. І я свідомо не купую дуже цінні і старовинні екземпляри, бо щиро переконана, що зберігати їх у валізі я не маю права. Адже вони є рідкісними і їх вкрай мало. Я вважаю, що таким речам потрібні спеціальні умови зберігання», - говорить жінка.
Саме тому перевагу надає пані Таля вишитим сорочкам та українським костюмам початку минулого століття. Їх у неї понад 20-ти і зібрані вони з різних регіонів України. Цей одяг, говорить колекціонерка, віддзеркалює історію життя своїх власників. «Наприклад, ось на цій підлітковій сорочці можна побачити, що вона невеликого розміру, не дуже рясно вишита і має на подолі «запечатування» і вишивку навколо горловини. Це означає, що жіноча енергія «зашита». Далі дівчина росте і їй вишивають вже більш пишні рукави», - розповідає колекціонерка.
Таля Пундор добре знається на традиціях українського народу, оскільки за спеціальністю є істориком. Досліджуючи експонати з власної колекції вишитих сорочок, вона побачила на деяких з них приховані обереги. «Мами своїм діткам на сорочках вишивали обереги – розташовувалися вони десь на плечі. Тобто, на головному орнаменті іншою ниткою нашивали інший візерунок», - додає жінка.
Також по крою і моделі сорочок можна визначити, кому вона належала – чоловіку, жінці чи підлітку, а також дізнатися про вік та особистий статус жінки.
Мріє у майбутньому відкрити власну світлицю, де б усі охочі могли помилуватися спадщиною своїх нащадків. Сама ж користується репліками – точними копіями старовинних сорочок.
Таля Пундор народилася у селі Русів, що на Івано-Франківщині. Росла у великому родинному колі – саме бабусі і прабабусі прищепили їй любов до українських традицій, яких шосткинка дотримується і по сьогоднішній день. «Коли я, наприклад, одягаю сорочку зі своїм рідним, русівським орнаментом і люди дивляться на неї, вважаю, що тим самим вони підсилюють енергетично мій рід. Разом з вишитою сорочкою я завжди одягаю хустку», - говорить поціновувачка старовини.
Пані Таля розповідає, що споконвіку українці вкладали сакральний сенс як в орнамент на сорочці, так і в колір вишивки. Сьогодні цьому мало придають значення, але, тим не менш, до сучасних версій традиційного одягу шосткинка ставиться поблажливо. «Якщо на блузі вишивка нанесена на атласну чи синтетичну тканину, то вже не може називатися вишитою сорочкою, а тільки вишитою блузою чи просто вишиванкою», - вважає жінка.
Таля Пундор закликає людей не викидати та не знищувати старовинні сорочки, які дісталися їм у спадок. Вона радить їх продати, віддати до музею, або ж їй особисто. Адже створювалися ці речі руками справжніх майстринь і є своєрідним унікальним кодом українського етносу.
Приєднуйся до нас у Viber до Корисна Шостка, або Telegram. Та не забудьте про нашу сторінку у Facebook.
