21 лютого наші юні спортсмени поїхали до Івано-Франківська на Чемпіонат України з футзалу через юнаків U15. Це 11 спортсменів разом з тренером у віці 13-15 років. Тоді навіть уявити було важко, що побачити рідний дім вони зможуть лише через місяць.
Вони мали 24 лютого завершити змагання і поїхати до Шостки, але саме цей день став початком російського вторгнення і змінив життя кожного українця назавжди. Тренер Володимир Носенко розповів, що колегіально з батьками було прийнято рішення нікуди не їхати й почекати, як будуть розвиватись події. Діти залишились жити в готелі, власники якого зробили невелику знижку на вартість проживання, частково проживання оплатили батьки та також Управління освіти написало гарантійний лист зобов’язавшись оплатити частину витрат з міського бюджету Шостки. За словами тренера іванофранківці чудові люди й теж допомагали усім необхідним.
Коли з дому надійшла звістка про перший гуманітарний коридор з Шостки до Полтави, прийняли рішення повертатися до дому. Дорога до Шостки зайняла дві доби.
Добру звістку про повернення наших спортсменів сьогодні розповів Володимир Пилипейко, депутат Сумської обласної ради та батько одного з хлопчиків.
З 11 спортсменів додому на Львівському потязі 15 березня виїхало 10 дітей. Один хлопчик з мамою вирішили залишитись на західній Україні. У Полтаві на дітей вже чекав автобус із Шостки.
З Полтави вдалось доїхати лише до м. Ромни, далі шлях був небезпечним через дії російських окупантів у с. Шевченково (між Конотопом і Ромнами). Була загроза артобстрілу, тому на ночівлю діти залишились у Ромнах. Зранку вирушили до Шостки об’їзними шляхами й нарешті добрались до рідного дому.
