Днями журналісти ШосткаNews.City разом з головою благодійного фонду «Нестримні» Віктором Ляшенком побували у місті Носівка – малій Батьківщині конгресвумен Вікторії Спартц. На зворотньому шляху, проїзджаючи повз село Велика Дорога, наші медійники побачили жахливу картину – вщент зруйновані будинки, розстріляні та понівечені паркани, розплавлені відбійники, залишки ракет на трасі. Як розповіли мешканці села, цілий місяць вони перебували під окупацією ворога, а запеклі бої, які точилися тут наприкінці березня, майже зрівняли домівки людей з землею.
Таке враження, ніби село Велика Дорога, що у Ніжинському районі, зруйнував потужний смерч. Але залишки ракет на дорозі, сліди від вибухів та куль свідчать про те, що тут свій смертельний слід залишила не природа, а людина. Спочатку місяць окупації російськими військами, а потім звільнення території населеного пункту Збройними силами України. Місцева мешканка Антоніна Іванівна зізнається, що і досі в снах її переслідують ті жахіття, які вона пережила 2 місяці тому. «24 лютого о 6-30 ранку я ще була у ліжку і почула, наче у дворі щось стукнуло. Я спочатку подумала, що це якійсь злодій зайшов на подвір’я. А це, виявляється, вже Ніжинський аеродром підірвали. А потім подзвонила кума і сказала, що почалася війна. А 25-го лютого нас вже окупували», - розповідає жінка.
Спочатку жінка не могла повірити, що село окупували, аж поки на власні очі не побачила, як орки увірвалися на її подвір’я.
Поки жінка переховувалася у сусідів, росіяни «хазяйнували» у її скромній господі – вкрали велосипед, обмалювали фарбою стіни, меблі, піч та холодильник. Заради забави стріляли по стінах в кімнаті, і навіть цілилися у старенький телевізор. «Стріляли в телевізор, але не вцілили. Бог зберіг мені телевізор, щоб я новини змогла дивитися», - говорить пані Антоніна.
У саду пані Антоніни рашисти розташували танки. Одним з них безжально переїхали молоду сливку. Але жінка тішиться, що деревце, як і Україна, ворогу не скорилося. «Після того сливонька уся зацвіла, та так рясно – наче молоко біла була», - не стримуючи сліз розповідає жінка.
Більше місяця, поки Велика Дорога була окупована російськими військами, місцеві мешканці не бачили хліба. Самі ж орки поводили себе як варвари – різали усю худобу, яка була у селян, перевертали та трощили людське майно.
«Навіщо воювати? Проти кого ви воюєте? Ми ж були рідними. Кров наших народів змішалася. А тепер таке наробили. Такі вороги! Навіщо?», - запитує вона росіян.
А ось Тетяна Іванівна, яка прийхала сюди до сестри з Ніжина, розповідає, що 24-го лютого через Велику Дорогу пройшло у напрямку Києва більше тисячі одиниць ворожої техніки. Коли наприкінці березня Збройні Сили України почали «вибивати» рашистів з населеного пункту, ті почали ховатися у будинках місцевих жителів, а танки та БТРи - ховати прямо на подвір’ях людей. Саме під час запеклих боїв село і зазнало таких ніщивних руйнувань, говорить жінка.
«Моя донька тут жила місяць. Розповідає - коли наші війська почали витісняти окупантів, ті зрозуміли, що далі тут знаходитися небезпечно. На той момент майже усі мешканці виїхали з села. І тоді рашисти розквартирувалися по хатах. Тиждень перед звільненням був найтяжчим. Тоді сильно стріляли і було справжнє пекло», - зазначає вона.
Одна людина загинула від поранення уламками, трьох осіб у власному будинку розстріляли із танка. ЗСУ звільнили Велику Дорогу від російських військ 31 березня. На цей момент у селі залишалося всього лише 10 людей.
Приєднуйся до нас у Viber до Корисна Шостка, або Telegram. Та не забудьте про нашу сторінку у Facebook.
