Щодня життя у Волонтерському Центрі «Шостка-Добро» вирує, мов у вулику. Тут волонтери виготовляють для українських воїнів необхідні для фронту речі та приладдя, готують до відправки на передову та у шпиталі посилки, а ще – приймають від людей допомогу. Що саме мешканці Шосткинської громади передають нашим захисникам – бачили журналісти ШосткаNews.City.
Не проходить і дня, щоб пані Ірина не прийшла до Волонтерського Центру «Шостка-Добро» і не принесла щось для наших захисників. Ось і сьогодні вона завітала не з порожніми руками, а з карематом, власноруч сплетеним килимком, підгузками для устілок та іншими речами. Зізнається, що навіть вночі думає, як саме може допомогти українським військовим. «Спочатку приносила гроші, тепер – речі. Зокрема, тканину для маскувальних сіток», - розповідає жінка.
В той же день журналісти ШосткаNews.City зустріли у Волонтерському Центрі восьмирічну Поліну з Чапліївки.
Долучилися до доброчинної справи і мешканці села Усок. Прочитавши в інтернеті інформацію, що нашому земляку, важкопораненому бійцю Володимиру Ядуті потрібна допомога, вони спакували кілька великих коробок з постільною білизною, рушниками та покривалами. «Ми зателефонували у хірургічне відділення шпиталю у Вінниці, і нам відповіли, що це дуже потрібні речі», - зазначає координаторка Волонтерського Центру «Шостка-Добро» Світлана Суптельна.
За її словами, зараз волонтери готують посилки у Вінницький шпиталь, а також особисто Володимиру Ядуті, який там проходить лікування. «Це спеціальні шкарпетки на липучках, які в’яжуть дівчата нашого Волонтерського Центру, а також штани на липучках. Вже у нас є замовлення на шпиталі у Харкові, Чернігові та Дніпрі», - говорить волонтерка.
Вирішила допомогти Володимиру Ядуті і одна з мешканок селища міського типу Вороніж, передавши йому через Волонтерський Центр ортези на коліно з шарнірами. «Її син після важкого поранення зараз знаходиться вдома, у Воронежі. Він не ходить. Ортези йому вже не потрібні, тож його мати вирішила передати їх Володимиру», - розповідає пані Світлана.
Допомоги багато не буває, вважає пані Ірина. Тож, закликає людей бути більш активними та підтримувати наших захисників – хто чим може. Адже сьогодні вони – наши янголи-охоронці. «Допоможіть хоч трошечки – не треба багато. Бо хлопці гинуть, а ми нічого не робимо», - підкреслює шосткинка.
