І знову страшна звістка сколихнула наше місто. В один день на фронті загинули одразу двоє шосткинців – колишній відеооператор телекомпанії «Телеком-Сервіс» Андрій Рева та ветеран АТО Руслан Тарасенко. Прощання з нашими земляками відбулося на центральній площі Шостки, церковна панахида – у храмі Покрови Пересвятої Богородиці. Подробиці – далі у матеріалі ШосткаNews.City.
17-го лютого наші земляки Руслан Тарасенко та Андрій Рева приєдналися до небесного війська. Побратими, які служили в одному підрозділі, загинули в один день, в одному окопі від мінометного обстрілу, захищаючи територіальну цілісність та свободу України. Церковна панахида за Героями, яку провів військовий капелан отець Сергій, відбулася у храмі Покрови Пресвятої Богородиці. «Господь говорить, що тих людей, які віддали своє життя за своїх рідних, він оселяє в раю. Тому усі ми сподіваємося, що скоро закінчиться ця війна, перестануть плакати матері, дружини, діти, перестануть руйнуватися наші міста, і кляті вороги підуть з нашого життя, і ми ще краще заживемо у нашій рідній Батьківщині», - зазначив у своїй проповіді настоятель.
Сонячного морозного дня на центральній площі нашого міста було як ніколи людно. На жаль, зібрала таку велику кількість шосткинців сумна подія. Вони прийшли попрощатися з найвідданішими синами України, захисниками Андрієм Ревою та Русланом Тарасенком. Андрія Реву колектив ТРК «Акцент» добре знав, оскільки він був нашим колегою, який працював відеооператором в телекомпанії «Телеком-Сервіс». Тепер йому навіки залишиться 42 роки.
Андрій Рева народився 11 липня 1980 року в нашому місті. Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі № 12. З юності він любив читати, але особливим його захопленням було фотографування та відеозйомка, комп’ютерний монтаж.
Після школи Андрій Рева опанував професію електромонтера в Шосткинському закладі профтехосвіти, згодом закінчив Конотопський індустріально-педагогічний технікум, відслужив в армії. Увесь цей час наш земляк невтомно вдосконалював своє хоббі.
Амбітний та працелюбний чоловік пройшов шлях від телеоператора до заступника директора з технічних питань. Він рідко говорив про свої особисте життя, але його очі завжди сяяли, коли мова заходила про донечку Дарину. Задовго до повномасштабного вторгнення Андрій добровільно записався на курси військової підготовки для загонів територіальної оборони.
З перших днів повномасштабної війни чоловік вже був у лавах ТРО. Що б не траплялося в житті, він ніколи не жалівся. На фронт поїхав у середині лютого цього року. Через поганий зв’язок спілкування з рідними було дуже коротким і епізодичним. «В мене все добре», – тільки і встигав сказати він близьким людям… Через три дні родина Героя отримала страшну звістку: 17 лютого 2023 року стрілець Андрій Рева загинув при виконанні військового обов’язку, в бою за Україну, її свободу та незалежність.
17-го лютого загинув й побратим Андрія Реви – Руслан Тарасенко. Народився захисник 1978 року у Ямполі. Здобував освіту у школі №5. З дитинства захоплювався спортом – відвідував з друзями клуб «Патріот». Спеціальність «токар, слюсар-ремонтник» Руслан отримав у Шосткинському профтехучилищі № 10, брав постійну участь у найрізноманітніших творчих заходах.
Завдяки своїй щирості, життєрадісності та активності він завжди був у центрі уваги, мав багато друзів і користувався авторитетом. Після проходження армійської служби Руслан Тарасенко повернувся до рідного міста. Працював на ПрАТ «Шосткинський хлібокомбінат», а через деякий час пішов працювати на міськмолкомбінат.
2001 рік став для чоловіка доленосним: він знайшов своє кохання та згодом одружився, а через два роки у подружжя народився синочок.
У вільний від роботи час чоловік захоплювався історією рідного краю, брав участь у археологічних розкопках. У 2015 році Руслан Тарасенко став на захист України у складі 93 бригади, був розвідником.
З бойовими побратимами виконував завдання на території Донецької області, в тому числі – по захисту шахти «Бутівка». За роки служби чоловік постійно прагнув до вдосконалення військових навичок, проходив навчання у кількох спеціалізованих центрах. У 2017 році Руслан Тарасенко продовжив службу у лавах 58 бригади 13 ОМПБ, був командиром відділення окремого розвідувального взводу. В найжорсткіших умовах наш земляк не забував про рідне місто, передавав з фронту артефакти для місцевого музею. Яскравим спогадом і свідченням високої пошани стала участь шосткинця Руслана Тарасенка в ювілейному військовому параді в Києві, з нагоди 30-ї річниці Незалежності України. За словами рідних, чоловік часто згадував своїх фронтових побратимів, щиро переживав за них, цікавився їх справами та намагався допомогти.
Восени 2021 року Руслан пішов служити до місцевої ТРО на посаді інструктора з кадрів, поєднуючи основні обов’язки з заняттями з вогневої підготовки для добровольців і резервістів.
Руслан Тарасенко був нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», орденом Богдана Хмельницького, орденом «За мужність», відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України (нагрудним знаком «Учасник АТО») та іншими почесними нагородами. В лютому цього року наш земляк вирушив на фронт, ніс службу на посаді головного сержанта стрілецької роти. 5 лютого йому виповнилося 45 років.
Згадали наших загиблих Героїв їх вчителі, колеги, представники влади, друзі та побратими.
Насамкінець жалобної церемонії її учасники поклали квіти до останнього прихистку Андрія Реви та Руслана Тарасенка, а потім, під супровід пісні «Плине кача» провели їх дорогою слави, шани і пам’яті.
