У Шосткинській Центральній бібліотеці містяни відсвяткували Всесвітній День поезії, який відзначається 21 березня. Під час творчого заходу вони декламували як власні вірші, так і поетичні рядки інших авторів. Попри розмаїття жанрів «червоною лінією» простягнулася тема війни. Поринули у чарівний світ поезії і журналісти ШосткаNews.City.
«Поезія – це найвеличніша форма, в яку може втілитися людська думка», - писав колись французький поет Альфонс де Ламартін. А ще вона дозволяє не падати духом, вірити у правду, любов, у свою Батьківщину. Особливо це актуально сьогодні – коли Україна потерпає від агресії окупантів. Тож, цьогорічний творчий захід, присвячений Всесвітньому Дню поезії, був просякнутий патріотизмом. «Втім, патріотизм – це не про війну. Патріотизм – це про любов. Любов до України та до людей, які живуть і боряться на нашій землі», - говорить завідуюча читальною залою Анжеліка Пенкіна.
Заходи, присвячені Всесвітньому Дню поезії, Центральна міська бібліотека організовує вже багато років поспіль – на різних локаціях і у різних форматах. Цього разу вирішили провести зустріч любителів поезії у камерній атмосфері, заслухавши твори як відомих поетів, так і місцевих авторів.
Вони зізнаються, що війна доволі сильно вплинула на їх поетичний світогляд. Але в той же час вони залишаються вірними своєму стилю та своїй аудиторії. «На мою думку вираз «коли гремлять гармати – музи мовчать» не відповідає дійсності. Поети не мають стояти осторонь подій, які зараз відбуваються в Україні. Для мене наразі є злободенною воєнна лірика», - підкреслює пан Андрій. «Зараз не до поезій. Але якщо поет – громадянин, то він мусить писати, і пропускати через себе біль і гнів народу», - вважає у свою чергу пан Олександр.
Олександр Таратайко представив на розсуд слухачів декілька своїх нових поезій, які у притаманному автору стилі відображають сьогодення, а також викривають підступність країни-терориста і її ватажка.
Кохання через призму війни – саме так сьогодні проносить свою творчість Андрій Коновець, відомий шосткинцям як оспівувач любовної лірики.
Для присутніх на сьогоднішньому творчому заході людей, поезія – це насамперед не форма, а сутність. Вона пробуджує емоції і змушує уяву працювати. А ще – робить життя кращим, світлішим та надає йому духовного змісту.
