У Шостці викладачка місцевого коледжу вирішила заснувати з однодумцями при ГО «ШУМ» кіноклуб документального кіно, аби дати підліткам і студентам можливість мати неформальну освіту. Вона навчає їх прав людини, проєктного менеджменту, фінансової грамотності, а головне, витягає їх на живе спілкування. Про це розповідає ZN,UA.
ГО «ШУМ»
«Молодь завжди не на часі, як і дуже багато інших проблем. Але не можна сказати дітям: «Почекайте тут два-три роки, ми зараз вирішимо питання з війною, потім будемо займатися вами». Ні. Інакше ми їх втратимо», — розповідає засновниця ГО «Молодіжний центр «Шосткинська успішна молодь» (ШУМ) 33-річна Тетяна Рекун.
Працюючи у місцевому коледжі імені Івана Кожедуба Сумського державного університету, Тетяна бачила, що активні студенти хочуть більшого. А коли почала працювати зі школами, зрозуміла, що, окрім співів і танців, потрібна й інша неформальна освіта в школі. Наприкінці 2021 року заснувала громадську організацію. А вже з березня 2022-го почала активно працювати. У час, коли не працювали школи і діти були ізольовані, ШУМ збирав молодь за настільними іграми, бесідами, арт-терапією, аби підтримати, частково заспокоїти.
Більшість учасників ГО — це молодь віком 15–20 років, яка залишається в місті і її треба якось витягнути з гаджетів. Для цього щовівторка в ГО грають у настільні ігри. Молодь може просто прийти, поспілкуватися одне з одним. У ШУМ періодично через телеграм проводять опитування, яких ще активностей хотіли б підлітки, і вже з цього обирають. Саме так проводилося національно-патріотичне виховання з «Пластом». Вишкіл так сподобався всім учасникам, що тепер на базі ШУМ буде організовано осередок «Пласту».
«А на заняттях з фінансової грамотності, — продовжує пані Тетяна, — діти самі відзначили, що в них дуже низький рівень розуміння фінансів. Наймолодший, 13-річний, учасник тренінгу сказав, що хоче, аби таке викладали в школі. Їм це цікаво в цьому віці, а школа такого не дає».
У місті багато молоді ВПО, і, попри те, що до фронту дуже близько, жителі Луганщини і Донеччини залишилися у Шостці. Молодь, яка приїхала сюди, і відірвана від своїх колишніх друзів, і не має нових. Познайомити їх, витягнути з квартир, залучити до активностей, соціалізувати — це ще одне завдання ШУМ.
«Я багатодітна мама, у мене троє дітей, троє хлопців, — говорить Тетяна, — І, мабуть, основною такою ідеєю створення молодіжного центру було те, що коли мої діти підростуть, хочу, щоб було місце, де вони зможуть змістовно відпочивати, розвиватися і бути активними».
Кіноклуб
Наприкінці минулого року Тетяна Рекун вирішила приєднатися до Мережі DOCU/CLUB і створила у Шостці кіноклуб документального кіно з прав людини. Щочетверга у ШУМ відбувається показ документальних фільмів та їхнє обговорення.
«Діти їх сприймають по-різному, — каже Тетяна, — деякі фільми важкі для сприйняття, адже вони документальні, розкривають якусь проблему. Ми дивимося фільм, обговорюємо цю проблему, розмовляємо і про правозахисну складову, і на що звернути увагу. Розглядаємо, як юридично можна вирішити ту чи іншу проблему, що висвітлена в фільмі. Не можу сказати, що всі стрічки заходять ідеально, ні. Документальне кіно непросте, над ним треба думати. Але деякі фільми мали вау-ефекти, і діти дуже довго їх обговорювали».
Одним із таких був, наприклад, фільм «Лізо, ходи додому» литовської режисерки Оксани Бураї. Це історія дівчинки, яка живе в неблагополучній сім'ї й постійно тікає у світ природи, щоб пережити нескінченні запої батьків. Діти після фільму були вражені. Дехто з дівчат просто плакав, співпереживаючи героїні.
І ще один із фільмів, який дуже зайшов аудиторії, — «Мова» режисера Сергія Лисенка. Він розповідає про безкоштовні курси з вивчення української мови, які започаткували волонтери 2014 року. «Наш регіон близько до кордону знаходиться, лише 50 кілометрів, і більшість у місті розмовляють російською мовою. А фільм «Мова» відкрив очі на ситуацію, і мені здається, що люди почали більше спілкуватися між собою українською».
Довго обговорювали після перегляду і фільм «Нульовий вплив» американки Лори Гебберт. У ньому йдеться по подружжя Бівен з Манхеттена, яке вирішило повністю відмовитися від благ цивілізації, використання електроенергії та створення відходів.
«Ми його показували перед різною аудиторією — жінками, студентами, молоддю і завжди чули різні думки: від неможливості зробити таке в Україні і до ідей, як зменшити використання ресурсів кожним із нас. Учасники обговорювали, чи можливо такий експеримент поставити у нас, у Шостці, і емоції на таких обговореннях зашкалюють. Такі дискусії ще й вчать аргументувати свою точку зору і чути аргументи інших».
