Шосткинщина проводжала в останню путь свого сина, захисника України…Олександр Вітер був старшиною роти Національноъ гвардії України. Його трагічна смерть стала ударом для рідних і близьких, непоправною втратою для всіх хто знав і поважав захисника.
Олександ Вітер народився 7 травня 1968 року у селі Успенка Буринського району на Сумщині. Був єдиною дитиною в родині. Хлопчик ріс активним, жвавим, завзятим. Захоплювався футболом, кілька років відвідував футбольну секцію при школі, брав участь у змаганнях. Дуже любив коней, особливо – водити їх на пасовисько. Після здобуття неповної середньої освіти Олександр вступив до Путивльського профтехучилища, опанував спеціальність газоелектрозварника.
Після повернення на Батьківщину працював у м. Суми на виробничому підприємстві, потім – в правоохоронних органах.
У 1996 році Олександр разом з родиною (дружиною Тетяною та сином Єгором) переїхав до Шостки, влаштувався на місцеве виробниче підприємство. Добрий, відповідальний, щирий, дуже працьовитий…. Таким він назавжди залишиться у світлій пам’яті всіх, хто знав Людину широкої душі. Він обожнював дітей, завжди намагався пригостити сусідських дітлахів цукеркою, розвеселити жартом або цікавою історією. Кожен приїзд «дяді Саші» у рідне село був для дітей маленьким святом. Працювати любив завзято та самовіддано – на результат, до останніх сил. Його поважали, просили поради та допомоги. Ніколи не відмовляв.
Користувався високим авторитетом колег, керівництва та підлеглих. З виходом на пенсію за віком чоловік мріяв ще більше уваги приділяти своїй родині, яка завжди була для нього найголовнішим в житті. Відпочити на пенсії Олександру Михайловичу довелося лише півтори роки, адже захисту потребувала його «велика родина» - Україна.
Наш земляк трагічно загинув 6 серпня цього року…Йому назавжди 56.
Вічна пам’ять і вічна шана нашому захиснику. Глибокі співчуття його рідним і всім, хто знав Олександра.
