Шосткинська громада знову зазнала непоправної втрати. Не витримавши тяжких випробувань війни, зупинилося серце бойового медика Миколи Коваленка. Наш земляк став на захист Батьківщини ще у 2015 році. Був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу», відзнакою «За мужність та милосердя», медалями «Ветеран війни» та «Учасник АТО». Майже увесь час перебував на передовій, рятуючи життя нашим військовим. Наша знімальна група побувала на церемонії прощання із захисником.
Микола Коваленко народився 25 березня 1982 року у Шостці. Навчався у школі №4. Вчителі відзначали його високі здібності до точних наук. Окрім цього, хлопчик тривалий час відвідував секцію футболу. Школу наш земляк закінчив з відзнакою. Після здобуття середньої освіти він вступив до Шосткинського фахового медичного коледжу. По його закінченню отримав «червоний» диплом і спеціальність фельдшера.
Трудову діяльність Микола почав з приймального відділення Шосткинської ЦРБ. Строкову службу проходив у складі повітряно-прикордонних військ. З початком російської військової агресії Микола Коваленко добровільно став на захист Батьківщини (2.09.2015). В зоні АТО/ООС на території Донецької та Луганської областей виконував обов’язки бойового медика, мав позивний Кокс.
Микола Коваленко був ерудованою людиною. Любив читати наукові книги, цікавився біологією, хімією та астрономією. У мирному житті, вечорами, подовгу розглядав у телескоп зоряне небо.
Майже 10 років свого життя наш земляк присвятив захисту України, перебуваючи на фронті. Микола Коваленко користувався великим авторитетом серед побратимів і керівництва. Був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу», відзнакою «За мужність та милосердя», медалями «Ветеран війни» та «Учасник АТО». Неодноразово відзначений грамотами та подяками від: Міністерства оборони України, оперативного командування «Північ», керівництва військової частини.
Які б важкі життєві випробування не випадали на його долю, Микола Коваленко завжди вірив у краще. Не втомлювався повторювати сестрі та донечці: «Прорвемося» та «Все буде добре». Та його велике і щедре серце не витримало десяти років надмірних навантажень.
Микола Коваленко був гордістю своєї родини, школи, медичного коледжу та військової частини. Мешканці Шосткинської громади прийшли вшанувати нашого захисника та висловити слова співчуття його рідним і близьким.
Учасники жалобної церемонії, з яких переважна частина – працівники медичної галузі, стали на коліна, прощаючись з Миколою Коваленком та вшановуючи його подвиг.
Вони поклали квіти на його труну і провели в останню путь – дорогою слави, честі та вічної пам’яті.
