Шосткинська громада у День Державного прапора України попрощалась зі своїм захисником Максимом Нагорянським. Чоловік з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини, воював на різних напрямках фронту. У Покровському районі отримав комплексне поранення і відійшов у вічність не приходячи до свідомості. Його загибель стала тяжким ударом для його дружини й двох неповнолітніх дітей, для всіх, хто його любив і знав.
Максим Нагорянський народився 30 червня 1980 року в Шостці, був єдиною дитиною у батьків. Закінчив ЗОШ №8, фахову освіту здобув на базі Шосткинського хіміко-технологічного коледжу і отримав професію «технік-механік». Строкову службу проходив у складі сил зв’язку, після повернення з армії здобув вищу освіту у Шосткинському інституту СумДУ (інженер-механік). Трудову діяльність розпочав на провідному підприємстві міста (працював робочим, пізніше – майстром), потім – у Шосткинському районному відділі управління МНС (водій бойової машини). Максим Миколайович завжди велике значення надавав родині, турбувався та оберігав дружину Людмилу та двох діток. За словами близьких, він був врівноваженою та спокійною людиною, товариською, відкритою. Мав багато друзів і нікому не відмовляв у допомозі. Однією з найяскравіших рис характеру було прагнення до справедливості.
Того ж дня був мобілізований до лав ЗСУ. Як людині з багатим життєвим і професійним досвідом, Максиму Миколайовичу довелося бути корисним на різних напрямках.
Приймав безпосередню участь у захисті Батьківщини за напрямками: с.Міньківка (Соледарська громада, Бахмутський район, Донецька Область), с.Веселе (Липецька громада, Харківський р-н, Харківська область), м. Лиман (Краматорський р-н, Донецька область), м.Красногорівка (Маріїнська громада, Покровський р-н, Донецька область). Нагороди: медаль «Ветеран війни. Учасник бойових дій» та нагрудний знак «Окремий батальйон ТРО».
За роки фронтової служби чоловіку випала нагода кілька разів побачитися з родиною, впродовж коротких відпусток. Вдома на нього дуже чекала дружина та двоє неповнолітніх дітей…
8 серпня родина отримала тривожну звістку з фронту. Майстер відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів, старший солдат Максим Нагорянський отримав складне, комплексне поранення під час несення військової служби на території Покровського району Донецької області. Дні і ночі боролися лікарі за життя Максима Миколайовича, але дива не сталося…
За весь період після поранення наш земляк не приходив до свідомості, не мав змоги сказати близьким людям останні, найголовніші слова.. Але ці слова вигравірувані на його іменному жетоні: «Правило перше – ніколи не здавайся. Правило друге – пам’ятай про правило перше!». Він ніколи не здавався. Ні ворогу, ні життєвим труднощам. До останнього подиху залишився вірним сином України.
Доземний уклін нашому земляку. Щирі співчуття родині Героя, яке віддала найдорожче заради спільної Перемоги.
