Уся Середино-Будська громада прощається з відважним воїном – Олегом Горбачовим, який назавжди залишиться 22-річним. Життєрадісний і світлий «Риженький», гранатометник 110-ї ОМБр, загинув 17 жовтня 202* року поблизу Вербового, захищаючи Україну. Він мріяв одружитися, завести пасіку та жити під мирним небом, але його світлу мрію обірвала жорстока війна. Прощання з героям відбулось на Алеї Слави у Шостці.
Народився 3 березня 2003 року у с. Нова Спарта Середино-Будського району Сумської області. Родина була багатодітною – крім нього тут підростало ще двоє діток. Після закінчення 9 класів Олег вступив до Зноб-Новгородського профтехучилища та отримав спеціальність «Тракторист-механік». За словами рідних, у дитинстві та юності хлопець займався спортом та риболовлею (останнє захоплення зберіг на все життя).
Після проходження строкової служби підписав контакт з ЗСУ та став на захист Батьківщини у складі 110-та окремої механізованої бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка.
На фронті виконував обов’язки стрільця-помічника гранатометника. Історія походження бойового позивного Олега ні у кого не викликала запитань. «Риженький» - з теплотою називали бійця побратими, адже його волосся дійсно сяяло наче щедре серпневе сонце. Його характер теж був світлий – добрий, життєрадісний, співчутливий, легкий на підйом, завзятий, працьовитий. Він ніколи не жалівся на тяготи військового життя і називав себе везунчиком – вийти живим і «майже неушкодженим» з 20-ти штурмових атак на фронті вважається справжньою удачею…
За роки служби Олег Васильович воював на Донецькому та Луганському напрямках, боронив Сумщину. Неодноразово виносив з поля бою поранених побратимів. Після отримання комплексного поранення та операції проходив реабілітацію у Дніпрі, Львові та Івано-Франківську… Приїздив додому обійняти батьків, сестричку та брата. Це було влітку 2023 року. Заповітною мрією чоловіка було повернутися додому, одружитися з коханою дівчиною, завести пасіку… Жити у любові та злагоді під мирним небом вільної України. «Не переживайте, перемога буде за нами!», - посміхався він до родичів.
Через деякий час Олег повернувся до своєї військової частини. Проходив підвищення кваліфікації та військовий вишкіл у Великобританії. Після повернення в Україну став висококваліфікованим і мудрим наставником для молодих бійців. За сумлінне виконання професійних обов’язків, особисту відвагу та патріотизм Олег Васильович був відзначений Почесними грамотами та нагородами. Користувався високим авторитетом серед побратимів і керівництва.
Як і багато воїнів Світла, він не любив розповідати про війну – не хотів додавати жалю схвильованій родині. «Йдемо на завдання», - такими були останні слова Олега Горбачова, що почули від нього близькі… Загинув Герой 17 жовтня на полі бою, поблизу н.п. Вербове Дніпропетровської області. Йому назавжди залишиться 22… Розквіт життя, коли для багатьох все тільки починається…
Уклінно зі сльозами на очах провели Героя рідні та знайомі. Ще одна непоправна втрата, ще одне серце , яке перестало битися заради вільної і незалежної України. Свій останній спочинок захисник знайшов на Алеї Слави. Нехай Олег Горбачов спочиває з миром, а наша пам’ять про нього буде вічно.
