Життя шосткинки Ксенії Полтавець та її 10-річного сина Романа щодня перетворюється на виснажливий квест. Хлопчик має рідкісне захворювання - незавершений остеогенез (крихкі кісточки) та пересувається на кріслі колісному. Втім, історія цієї сім’ї – не стільки про боротьбу з недугом, скільки про доступність нашого міста. Від під’їзду будинку до магазину, поліклініки, школи або кінотеатру – скрізь на Ксенію та Романа чекають перешкоди. Які саме прогалини в інфраструктурі Шостки перетворюють інклюзію на порожній звук – наш наступний матеріал, створений в межах проєкту "Медіатори 2.0".
Сім'я Полтавець, мама Ксенія та її 10-річний син Роман, щодня стикається з викликами, непомітними для більшості мешканців Шостки. Роман має рідкісне захворювання — незавершений остеогенез, або "крихкі кісточки". Хлопчик пересувається на кріслі колісному, і кожен вихід з дому перетворюється для нього на справжній квест.
Навчається Роман у 4 класі початкової школи "Паросток" на патронажному навчанні. «Дістатися до школи нам можна без проблем, але всередині навчального закладу пандусів немає. Тому Роман здобуває початкову освіту індивідуально – кілька разів на тиждень вчителі приходять до нас додому , - розповідає Ксенія.
Живе сім’я Полтавець на третьому поверсі звичайної п'ятиповерхівки на вулиці Знаменській, де ліфт у будинку не передбачений. Відсутній біля під’їзду і пандус.
Попри те, що Роман не відвідує школу, він спілкується з однокласниками поза стінами навчального закладу – під час екскурсій та майстер-класів. «Він ходив разом з однолітками на майстер-класи з приготування пирога, різдвяних пряників, виготовлення ляльки-мотанки та новорічного віночка.
В межах цих позакласних заходів ми кілька разів були у Вищому професійному училищі. Хоча цей заклад освіти і оснащений засобами безбар’єрності, повністю доступним його назвати не можна. Наприклад, пандус тут має дуже крутий нахил, і мені було важко піднімати сина на кріслі колісному. Довелося просити людей допомогти», - зазначає шосткинка.
За словами шосткинки, маршрутки у нашому місті абсолютно не пристосовані для перевезення людей на кріслах колісних. «Доводиться тримати одночасно і дитину, і складений засіб реабілітації. Тому, наприклад, на Галенківське озеро ми їздимо на таксі. На щастя, служби таксі надають автомобілі, в яких можна розмістити крісло колісне», - підкреслює жінка.
Періодично Роман проходить реабілітацію у Києві, у клініці «Охматдит». Тому Ксенії легко порівнювати інклюзію обох міст. Прикладом зручності шосткинка вважає столичні автобуси та тролейбуси зі спеціальною низькопідлоговою платформою, яка дозволяє легко закотити крісло колісне.
Деякі з цих об’єктів оснащені засобами доступності, деякі – ні. «У стоматології взагалі немає жодного пандуса, лише круті сходи. А ось у дитячій лікарні після ремонту встановили зручний пандус. У великих торгових мережах - таких як "АТБ" та "Оксана плюс" теж є пандуси. Роману дуже подобається відвідувати такі магазини, де він самостійно може обирати те, що хоче.
Дуже зручно, що у супермаркеті «АТБ», розташованому в приміщенні універмагу, є ліфт. Любить син бувати і у кінотеатрі. Всередину потрапити туди легко за допомогою пандуса, а ось підніматися на другий поверх доводиться по сходах», - розповідає жінка. Важкодоступні для Романа і вбиральні – у тому ж кінотеатрі або на залізничному вокзалі.
За словами Ксенії, Шостка потребує кардинальних змін для реальної безбар'єрності. Це зручні з'їзди з тротуарів на проїжджу частину, оскільки існуючі часто "нерівні" або мають занадто високі бортики; упорядування пішохідних доріжок до рекреаційних зон, як-от Галенківське озеро; громадський транспорт з низькопідлоговою платформою; облаштування спеціальних, доступних туалетних кімнат у громадських місцях, магазинах та центрах дозвілля.
Хоча і є деякі зрушення (дитяча лікарня, «АТБ»), вони не створюють цілісної доступної інфраструктури, змушуючи родину обмежувати свою активність та дозвілля, що суперечить принципам інклюзії та безбар'єрності.
Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту “Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа”, що впроваджується ГО “Агенція розвитку локальних медіа АБО”. Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії’.
