Шосткинська громада знову у глибокій скорботі. На Алеї Слави відбулася церемонія прощання з Євгенієм Івановичем Скрипкою — людиною з великим серцем, талановитим будівельником та мужнім солдатом Національної гвардії. Він мріяв про власний дім, сповнений дитячого сміху, але віддав найцінніше — своє життя — за те, щоб мирним було небо над кожною українською оселею.
Євгеній Іванович Скрипка народився 7 серпня 1992 року у с. Богданівка Шосткинського району. Там минулого його дитинство та юність. Змалечку хлопчик ріс товариським і жвавим, захоплювався активними видами дозвілля. В школі займався у всіх спортивних гуртках (футбол, волейбол). Неодноразово брав участь у районних спортивних змаганнях.
Після отримання повної середньої освіти на базі Богданівської ЗОШ юнак вступив до Кролевецького професійного училища на будівельну спеціальність. Після цього Євгеній продовжив навчання в Глухівському агротехнічному фаховому коледжі СНАУ (фахівець експлуатації будівель та споруд) та отримав диплом з відзнакою.
Протягом життя працював будівельником різних напрямів у містах Шостка та Київ.
Наш земляк мав різноманітні захоплення (від відпочинку на природі до спортивних ігор).
«Він завжди був активною людиною по життю. Мав загострене почуття справедливості, відмінне почуття гумору, був дбайливим до родини. Найбільше цінував у людях чесність та порядність. Завжди був душею компанії», - згадують Героя рідні.
У 2025 році Євгеній Іванович призваний на військову службу до Національної Гвардії України. Воював на Донецькому напрямку. На фронті виконував обов’язки стрільця. За позивний обрав собі «Strady». Сьогодні, коли душа Захисника вже відлетіла у Вічність, його близьким людям найбільше згадуються слова Євгенія: «У мене родина на першому місці» та «Я дуже хочу поїхати додому»… Заповітною мрією чоловіка було збудувати власний дім (у якому буде панувати кохання і злагода, лунати веселі дитячі голоси)…
Солдат Національної Гвардії України, стрілець Скрипка Євгеній Іванович загинув 28 грудня 2025 року в селі Родинське, Покровського району, Донецької області у результаті бойових дій. До останнього подиху він залишився вірним сином Батьківщини…
Хорунжий 20-ї бригади «Любарт» провів побратима молитвою українського націоналіста. Схиливши голови у глибокій скорботі, земляки ставали на коліна. Під звуки тужливої мелодії до труни лягли оберемки живих квітів — як символ нашої нев’янучої любові та безмежної вдячності за його подвиг. Пам’ять про Євгенія Скрипку буде вічною, а його ім’я назавжди вписане в історію нашої громади золотими літерами.
