Громада Шосткинщини схилила голови в останній шані перед Дмитром Амельченком — помічником гранатометника Національної гвардії України. Мужній оборонець кордонів, люблячий чоловік і батько, він понад усе прагнув збудувати велику оселю в мирній країні. Його життєвий шлях трагічно перервався 27 лютого: захищаючи Батьківщину за день до весни, він назавжди став 37-річним Героєм. Його самопожертва назавжди закарбована в історії нашої Перемоги.
Він народився 24 липня 1988 року у Шостці. Навчався у школі № 5. Після отримання середньої освіти вступив до Шосткинського хіміко-технологічного коледжу, який закінчив у 2007 році та здобув кваліфікацію хіміка-технолога. Здібний і амбітний юнак не зупинився на досягнутому - у 2011 році Дмитро отримав повну вищу освіту в Шосткинському інституті СумДУ та диплом інженера, хіміка-технолога.
За словами рідних, наш земляк обожнював риболовлю та відпочинок на природі. З дитинства захоплювався спортом. Найулюбленішим видом активного дозвілля був волейбол, якому він присвятив значну частину життя. Одного разу волейбольний майданчик став для Дмитра доленосним місцем, яке подарувало зустріч з коханням всього життя. У 2011 році саме там чоловік зустрів чарівну дівчину Інну, з якою рука-об-руку далі пішов по дорогам долі. «Інуська» - так ніжно і тепло він любив її називати… У 2015 пара одружилася. Невдовзі на світ з’явився їх первісток Матвійко, якого всі називали «копією» тата. А в 2019 родина Амельченків з захватом зустріла ще одне поповнення - маленьку дівчинку, донечку Настеньку (яку тато ласкаво називав «Моя малічка»).
Протягом життя чоловік працював на місцевих заводах і підприємствах, по здобутим спеціальностям. Працьовитий, врівноважений, добрий - таким Дмитро Сергійович назавжди запам’ятається всім, хто знав і любив його. «У людях він найбільше цінував щирість. Був відданим і вірним другом, який ніколи не зрадить і прийде на допомогу», - стримуючи сльози та невимовний біль, розповідає дружина Інна.
У 2024 році Дмитро Амельченко добровільно вступив до лав Національної гвардії України. Боронив кордони рідної Сумщини на посаді помічника гранатометника. Користувався високим авторитетом серед колег і керівництва, нагороджений почесним нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій», грамотами та подяками за сумлінну службу.
Заповітною мрією захисника було звільнення Батьківщини від ворожої нечисті. Після Перемоги він мріяв переїхати до великого будинку, жити з сім’єю щасливим життям - у вільній і мирній Україні.
27 лютого 2026 року, боронячи кордони рідної Сумщини, воїн Світла загинув… Отримані при виконанні бойового завдання травми виявились несумісні з життям.
Громада попрощалася з Героєм у глибокій скорботі, схиливши голови перед його жертовністю. На знак глибокої пошани труну захисника уклали морем квітів, а його шлях на Алею Слави став дорогою вдячності від кожного жителя Шостки. Дмитро Амельченко приєднався до кращих синів України, які тепер оберігають нашу свободу у лавах Небесного війська.
