Цей тиждень став чорною сторінкою в історії Шосткинської громади. Кожен його день був сповнений болю та сліз, адже місто щодня прощалося зі своїми найкращими синами — земляками-героями, які віддали життя за нашу свободу. На жаль, не став винятком і останній день зими. На Алеї Слави знову розриває тишу тужлива «Пливе кача», а небо приймає ще одного відважного захисника.
Його серце завжди належало рідному місту, а позивний став символом безмежної любові до батьківщини. Шосткинська громада схиляє голови у глибокій скорботі: на щиті додому повернувся Андрій Лакоза — професійний водій, який у найважчий час змінив мирні рейси на запеклі бої за свободу України. 17 лютого 2026 року його життєвий шлях обірвався на рідній Сумщині.
Народився 26 вересня 1971 року у місті Шостка. У п’ятнадцятирічному віці хлопчик залишився без батька. Але мати і сестра змогли виховати в ньому такі цінні якості, як щирість і відкритість до кожного, хто потребував допомоги і підтримки. Найулюбленішою іграшкою дитинства (про що Андрій Миколайович часто згадував і дорослим) була звичайна машинка… Можливо, саме тоді у душі маленького хлопчика зародилася велика любов до автомобілів та подорожей?
Навчався Андрій у Шосткинській школі № 3. Професійну освіту здобув на базі місцевого профтехучилища № 10, за спеціальністю «Контрольно-вимірювальні прилади й автоматика». У 17 років юнак отримав водійське посвідчення й відтоді ніколи не випускав «баранку» з рук. Працював у багатьох установах і організаціях. Проте навіть у скрутні часи (коли способів заробітку було небагато) все одно шукав роботу виключно за покликом серця. Його професіоналізм у керуванні транспортними засобами різних категорій був високо відзначений багатьма компаніями, зокрема - шведською фірмою «Scania».
Попри постійне перебування в рейсах по Україні та за кордоном, серце чоловіка завжди залишалося вірним рідному місту, Шостці. Тут він мав стількох товаришів, що кожна прогулянка виявлялася неможливою без зупинок, щоб побалакати зі старим добрим другом.
Далекобійник, Професіонал з великої літери, турботливий товариш і відданий друг… Таким назавжди запам’ятається Андрій Миколайович всім, хто знав і любив його.
У серпні 2024 року наш земляк вступив до лав Збройних Сил, за мобілізацією. Служив на посаді водія-електрика стрілецького взводу. З того часу його професійний запал знадобився у справі служіння Батьківщині. Весь час чоловік дуже скучав за рідним містом і сім’єю, мріяв повернутися додому після Перемоги та міцно обійняти найрідніших - кохану дружину та двох дітей…
17 лютого 2026 року Лакоза Андрій Миколайович загинув внаслідок бойових дій, поблизу населеного пункту Рижівка Сумської області…
«Здавалося, що його світла енергія, щира усмішка із харизматичною хрипотою в голосі зігріватимуть нас вічно. Але не судилося! Ми пам’ятатимемо його ВІЧНО як найкращого у світі батька та чоловіка. Він завжди був чесним перед усіма та в першу чергу - перед самим собою!», - зі сльозами на очах говорять рідні Героя.
Його земний рейс завершився, але пам'ять про відважного захисника не згасне ніколи. Громада, схиливши коліна, проводжає воїна, який доєднався до лав Небесного Війська.
