Шостка попрощалася зі своїм захисником, помічником гранатометника бригади «Спартан» Дмитром Кузюрою, чиє життя обірвалося у січні 2024 року під час виконання бойового завдання біля Новопрокопівки. Пройшовши шлях від строкової служби до досвідченого учасника АТО та добровольця повномасштабної війни, сержант із позивним «Дим» до останнього подиху залишався вірним присязі. Відважний воїн, люблячий батько та справжній патріот, нагороджений медаллю «За військову службу Україні», він став символом відданості, яку місто пам’ятатиме вічно.
Дмитро народився 19 червня 1982 року в місті Шостка Сумської області у невеликій родині.
Навчався у Шосткинській загальноосвітній школі №7, де здобув неповну середню освіту. Після 9 класу вступив до професійно-технічного училища №13, де опанував спеціальність електрика. Ще з дитинства Дмитро мав різноманітні захоплення: любив авіамодельний спорт, цікавився технікою, захоплювався комп’ютерними іграми.
У 2000–2002 роках проходив строкову військову службу в артилерійських військах. Саме там загартувався його характер, сформувалася витримка, відповідальність і відданість обов’язку.
Дмитро був людиною світлої душі: позитивний, працьовитий, щирий і відкритий. Він любив життя, цінував дружбу, завжди був готовий першим прийти на допомогу. Усміхнений і доброзичливий, він мав багато друзів і був справжньою душею компанії. Особливе місце в серці займали тварини — він щиро їх любив і дбав про них. У його домі жили дві собаки, одну з яких він привіз із зони АТО.
Найбільшою цінністю для Дмитра була родина. Він був люблячим батьком, опорою та прикладом для свого сина, справжнім авторитетом і гордістю….
Свій трудовий шлях розпочав в «Укртелекомі». У 2014 році став на захист Батьківщини — був призваний до Сумського прикордонного загону, де брав участь в проведенні антитерористичної операції. Згодом проходив службу у бригаді «Спартан» на посаді командира гармати. Після завершення контракту у жовтні 2021 року повернувся додому.
Та коли у лютому 2022 року країна знову потребувала захисників, Дмитро не зміг залишитися осторонь — добровільно повернувся до лав своєї бригади, щоб боронити рідну землю.
Служив на посаді помічника гранатометника, мав звання сержанта. Виконував бойові завдання на Харківщині, Луганщині, Донеччині та Запорізькому напрямку. Мав позивний «Дим».
За мужність і відданість був нагороджений медалями «За військову службу Україні» та «Незламним героям російсько-української війни».
Його заповітною мрією було повернутися додому, обійняти рідних, жити під мирним небом у вільній Україні…
30 січня 2024 року Дмитро Кузюра загинув під час виконання бойового завдання на північній околиці населеного пункту Новопрокопівка Запорізької області внаслідок бойового зіткнення з підрозділами збройних сил російської федерації. Деякий час вважався безвісти зниклим… Та, на жаль, дива не сталося.
Його шлях додому виявився занадто довгим і сповненим болючого очікування для близьких, але тепер сержант Дмитро Кузюра нарешті знайшов спокій у рідній землі. Попри нестерпний біль втрати, Шостка схиляє голови з вдячністю за те, що він не відступив, не злякався і дотримав свого слова — стояти за Україну до самого кінця. Його подвиг не має терміну дії, адже пам’ять про тих, хто віддав життя за наш мирний ранок, житиме вічно.
