Сьогодні Шостка провела в останню путь мужнього захисника, майора Олексія Васильовича Рудика. Громада схиливши голови у глибокій скорботі, вшанувала Героя, який віддав життя за свободу та незалежність України. Олексій Рудик був професійним військовим, досвідченим офіцером і командиром, який став на захист рідної землі з першого дня повномасштабного вторгнення. Понад усе він мріяв про мирне майбутнє для своєї країни, до останнього подиху залишаючись вірним військовій присязі.
Він ародився 19 березня 1977 року в місті Середина-Буда у багатодітній родині, де разом із ним зростали троє синів. Навчався у Середино-Будському ліцеї №2 та ЗОШ №1. З дитинства мріяв присвятити своє життя військовій справі та захисту Батьківщини.
Олексій вирізнявся рішучістю, самостійністю, цілеспрямованістю та надійністю. Він завжди був готовий підтримати друзів і допомогти тим, хто потребував допомоги…
Після закінчення школи вступив до Сумського вищого артилерійського командного училища, а згодом навчався у військовому інституті артилерії при Сумському державному університеті. Саме тоді він остаточно обрав професійний шлях.
Після завершення навчання у 1998 році підписав контракт і розпочав службу у танковому полку 38-го армійського корпусу Західного оперативного командування. Проходив службу на посаді командира гаубичного самохідно-артилерійського взводу — старшого офіцера батареї.
По завершенні контракту продовжив військову кар'єру у 1457-му розвідувальному артилерійському полку групи артилерії, де обіймав посаду командира взводу оптичної розвідки розвідувального артилерійського дивізіону. Після скорочення штатів був звільнений у запас.
Певний час Олексій шукав себе у цивільному житті, однак поклик серця повернув його до служби. У серпні 2015 року він став заступником військового комісара — начальником мобілізаційного відділення Середино-Будського районного військового комісаріату. На цій посаді сумлінно служив до 2019 року.
У червні 2019 року долучився до лав 58-ї окремої мотопіхотної бригади оперативного командування «Північ», де продовжив військову службу до завершення контракту.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, 24 лютого 2022 року, Олексій Васильович без вагань став на захист рідної держави. Вступив до батальйону територіальної оборони 117-ї окремої бригади ТрО. Пройшов шлях від командира стрілецької роти до начальника служби ракетно-артилерійського озброєння логістики.
У 2024 році продовжив службу у батальйоні територіальної оборони 110-ї окремої бригади ТрО. Обіймав різні командирські посади, мав військове звання майора. У 2025 році був командиром взводу — старшим офіцером мінометної батареї батальйону територіальної оборони військової частини А7038. За період військової діяльності був нагороджений великою кількістю відзнак.
Побратими згадують його як мужнього, відповідального та досвідченого офіцера, який мав високий бойовий дух і завжди був надійною опорою для особового складу. Телефонуючи рідним із зони бойових дій, він ніколи не скаржився на труднощі, а навпаки — заспокоював близьких, переконуючи, що все добре. Він мав багато планів на майбутнє та найбільше мріяв про мирне життя у вільній та незалежній Україні.
20 травня 2026 року майор Олексій Васильович Рудик, командир взводу — старший офіцер батареї 1-го мінометного взводу мінометної батареї 2-го батальйону територіальної оборони військової частини А7038, трагічно загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Новояковлівка Запорізької області.
Він спочиватиме поруч зі своїм братом Анатолієм, який загинув 25 березня 2026 року та був похований на Алеї Слави…
У глибокій скорботі залишилися мати, брат, рідні, друзі, побратими та вся Україна.
Світла пам'ять і вічна слава Олексію та Анатолію Рудикам — справжнім Героям України, які віддали свої життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави!
