8 травня світ згадує ціну миру, а Україна — ще й ціну своєї волі. У Шосткинській громаді цей день став символом нерозривного зв’язку між героями Другої світової війни та сучасними титанами, що тримають небо над нами сьогодні. Про маршрут пам’яті, вшанування борців проти нацизму та силу українського духу — читайте у нашому матеріалі.
Щороку 8 травня людство завмирає у спільній молитві за мільйонами жертв Другої світової війни. Це час єднання навколо цінностей миру та свободи.
У Шосткинській громаді День пам'яті та перемоги над нацизмом відзначили церемонією покладання квітів до меморіалів - як у самому місті, так і в інших куточках громади.
Церемонія розпочалася з покладання квітів до Обеліска Слави, де вшанували воїнів Другої світової. Голова Шосткинської міської організації ветеранів Євген Червоний провів чітку історичну паралель:
«Зараз ми боремося не з фашизмом, а з рашизмом. Наші брати, сини та сестри захищають Батьківщину».
У свою чергу міський голова Микола Нога наголосив, що битва проти тиранії триває, а жертовність нинішніх воїнів є прямим продовженням подвигу тих, хто боронив світ вісім десятиліть тому.
Особливу увагу приділили локаціям сучасної слави. Квіти біля Меморіалу загиблим захисникам та на Алеї Слави, де спочивають сучасні «ангели-охоронці» України, стали символом визнання їхнього подвигу.
Володимир Гриценко, голова ГО «Родини воїнів світла», зазначив: «Ми згадуємо дідів і прадідів, але також і наших хлопців, які сьогодні полягли за незалежність. Це нерозривний зв’язок поколінь, об’єднаних спільною метою».
Перша заступниця голови Шосткинської РДА Оксана Тарасюк закликала кожного усвідомити, наскільки болісною є ціна незалежності. «Пам'ять про полеглих — це не лише обов'язок перед минулим, а й застереження для майбутнього. Маємо пам’ятати, якою ціною виборюється свобода», - зауважила керівниця.
Цьогоріч маршрут пам’яті містив і унікальну локацію — меморіальну плиту шосткинцям, загиблим у квітні 1918 року. Тоді місцеві герої ціною власного життя захистили пороховий завод від більшовицької армії Ремньова, фактично зберігши стратегічне підприємство для майбутньої української держави.
Учасники заходу також відвідали братську могилу у парку Свободи. Червоні квіти на сірому граніті стали німим свідченням того, що місто пам’ятає кожного солдата, чиє життя обірвалося у боротьбі з нацизмом.
