Шостка знову у скорботі. Громада провела в останню дорогу свого земляка, 23-річного воїна Ігоря Осипенка. Він свідомо обрав шлях захисника, боровся за наше мирне завтра під позивним «Макарьонок» і поліг у бою на Донеччині. Його життя обірвалося у символічний день — День матері. Тепер він назавжди в строю, а його ім'я викарбуване в героїчному літописі нашої свободи.
Шосткинська громада провела в останню путь свого земляка — солдата Ігоря Осипенка. Церемонія прощання відбулася на Алеї Слави, яка стала місцем вічного спочинку для ще одного молодого, але нескореного серця.
Ігор Осипенко народився 10 травня 2001 року у Шостці. Тут минало його дитинство, сповнене любові до рідного краю та поваги до українських традицій. Хлопець закінчив школу №5, а згодом вступив до Путивльського педагогічного коледжу імені С. В. Руднєва на спеціальність «Фізична культура та спорт». Світлий, активний, товариський — так про нього згадують викладачі та друзі. Ігор встигав усе: займався музикою, відвідував гуртки, захоплювався риболовлею та футболом і завжди був готовий прийти на допомогу кожному, хто цього потребував.
Коли країна опинилася в небезпеці, Ігор свідомо обрав шлях її захисника. Спершу проходив службу у військовій частині на Кіровоградщині, де виконував обов'язки пожежного та водія.
Згодом його військова дорога пролягла на Донеччину. Там, у військовій частині, він служив стрільцем-санітаром. Побратими та командири поважали його за дисциплінованість, відповідальність та беззаперечну відданість справі. Свій позивний — «Макарьонок» — хлопець носив із великою честю, ставши для багатьох символом надійності в бою.
Покладанням квітів до останнього прихистку воїна присутні вшанували його світлу пам’ять. Ігор Осипенко знайшов вічний спочинок на рідній землі. Землі, яку він любив усім серцем і яку боронив так віддано, як захищають найрідніший дім.
Його мужність, вірність присязі та жертовність назавжди залишаться прикладом справжнього патріотизму для майбутніх поколінь.
Світла пам'ять Герою. Вічна шана і вдячність Захиснику України.
