Понад дев’ять місяців родина та вся громада жили надією, аж поки не надійшла страшна звістка: стрілець-помічник гранатометника Віталій Волянський, який з 6 жовтня 2025 року вважався зниклим безвісти в районі міста Сіверськ Бахмутського району, повертається додому «на щиті». Захиснику назавжди залишиться 39 років. Сьогодні, 8 серпня, у рідному селі Гамаліївка земляки на колінах провели свого відважного Воїна Світла в останню путь.
Віталій Волянський народився 6 лютого 1986 року у с. Гамаліївка, крім нього у сім’ї підростала старша сестра. Навчався у Шосткинській школі № 6. Змалечку хлопчик цікавився футболом, активно приймав участь у футбольних змаганнях з сусідніми селами на місцевому стадіоні. Знання Віталія у даній галузі вражали навіть досвідчених чоловіків - він поіменно міг назвати гравців багатьох вітчизняних і зарубіжних команд, не пропускав жодного матчу по телевізору та знав всі зміни у міжнародній турнірній таблиці. За словами матері, він дуже любив тварин і піклувався про них, старанно допомагав по господарству, ріс відповідальним і добрим. Захоплювався рибальством, збиранням грибів і ягід.
Деякий час молодий чоловік працював у будівельній сфері, потім - у галузі деревообробної промисловості (на пилорамах Шосткинщини). З початком повномасштабного вторгнення російських окупантів родина Волянських не залишилася осторонь всенародної біди - постійно перераховували гроші волонтерам, допомагали плести маскувальні сітки для наших захисників. «Якщо не воюю на фронті, будемо допомагати грошима та своєю працею», - говорив Віталій.
Наш земляк був призваний до військової служби 5 травня 2025 року. Після проходження навчання, наприкінці червня Віталій Леонідович став на захист України. Воював на Донецькому напрямку.
«Зарекомендував себе відповідальним, дисциплінованим, сумлінним військовослужбовцем. Під час виконання службових обов’язків не виявляє байдужості. Має високий рівень мотивації. Поставлені завдання виконує в найкоротші строки та з великою відповідальністю. Має організаційні здібності, здатний виділити головне, не губиться перед труднощами. Добре володіє довіреним йому озброєнням і військовою технікою, має професійний і бойовий досвід і вміло використовує його під час навчання та виконання бойових завдань. У бойових діях проявляє себе як надійний, хоробрий військовослужбовець. Своєю чесною та порядною поведінкою є прикладом для наслідування», - ці слова зі службової характеристики є яскравим свідченням високого авторитету нашого земляка серед бойових побратимів і керівництва.
Про своє фронтове життя чоловік намагався нічого не розповідати рідним, не хотів турбувати… Кілька коротких фраз і яскраві «смайлики» - саме так найчастіше відбувалася розмова матері з сином про головне… «Не хвилюйся, у мене все добре!», «Мені всього вистачає!», - звично заспокоював від найрідніших людей. Мріяв повернутися додому, обійняти маму, сестру та племінника (які стали для нього другою родиною)…
«Віталій був відкритою, доброю і скромною людиною. Він не мріяв ні про великий бізнес, ні про розкішні будинки чи автомобілі. Найголовнішою радістю його життя була проста і чесна праця, турбота про дорогих людей і можливість бути з ними поряд», - розповідає мама Валентина Василівна.
На початку жовтня зв’язок обірвався. Через кілька днів родина отримала тривожну звістку… Стрілець-помічник гранатометника механізованого батальйону Волянський Віталій Леонідович зарахований до списків безвісти зниклих… Понад дев’ять місяців тривог і надій минули, наче у страшному сні, але дива не сталося. Стало остаточно відомо, що наш земляк і Захисник загинув 6 жовтня 2025року в районі м. Сіверськ Бахмутського району Донецької області…
З захисником попращались у рідному селі 8 серпня 2026 року.
