Для жителів прикордоння Сумщини, які вимушено залишають свої домівки під ворожими обстрілами, Шостка стає першим безпечним прихистком. У транзитному центрі громадської організації «Плурітон» евакуйованим допомагають у пошуку житла, надають психологічну, юридичну та гуманітарну підтримку. Днями жінкам віком 60+ видали спеціальні гігієнічні та побутові набори. Про історії переселенок та роботу благодійників — у нашому матеріалі.
Транзитний центр у Шостці — це перша зупинка для людей, які вириваються із палаючого прикордоння. Сюди приїжджають практично без власних речей, переживши сильний шок від ворожих атак.
Тут вони отримали консультації та первинну опіку, розповідає проєктна координаторка транзитного центру ГО «Плурітон» Влада Воробйова. «Наше завдання – зустріти людину, проконсультувати та вислухати їїпершочергові потреби. Сьогодні ми видаємо гігієнічні набори жінкам віком 60+ від благодійної організації "Рокада". Допомога призначена для новоприбулих людей, які зареєструвалися в нашому центрі, але ще не отримували гуманітарного супроводу», - зазначає вона.
«Він включає термобілизну, серветки, мило, рушники, шкарпетки, зубну пасту, урологічні прокладки, дезінфектор, ліхтарики, зубну щітку і свисток для сповіщення про допомогу у разі небезпеки», - зауважує Тетяна Рекун, кейс-менеджерка благодійної організації «Рокада».
Серед тих, хто отримав набір — пані Раїса із прикордонного села Очкине Шосткинського району. Жінка була змушена покинути рідну хату у квітні після страшного обстрілу, що забрав життя двох сусідських дітей. У Шостці вона знайшла прихисток у чуйних людей, проте думками щодня повертається додому. «28-го в нас був обстріл по всьому селу. Потрапили в будинок сусідів. Там жила молода сім'я, двоє діток загинуло. Дуже важко про це згадувати. В Шостці добре, але все одно додому хочеться», - не стримуючи сліз говорить пані Раїса.
Через ракетний удар, який мало не знищив власну оселю, довелося евакуюватися і пані Людмилі з Зноб-Новгородського. Жінка розповідає, що виїхала разом із чоловіком та онуком. «Прилетіла ракета біля будинку. Думали, що біда нас омине і наш будинок не потрапить під ворожий удар", - ділиться спогадами переселенка.
Попри вдячність за турботу, дах над головою та необхідні речі, головна мрія у всіх евакуйованих залишається єдиною — якомога швидше обійняти рідних і повернутися під мирний дах власної домівки.
