Сьогодні Шосткинська громада попрощалася зі своїм земляком, старшим сержантом Микитою Кушніром. 25-річний старший технік інженерно-авіаційної служби загинув 11 жовтня внаслідок падіння уламків ворожого ударного БпЛА. У 2024 році родина вже втратила вітчима-захисника Володимира Шемета, а тепер згорьована мати ховає свого старшого сина.
Народився 10 травня 2001 року в місті Шостка, був старшим сином у родині. У дитинстві, до п’яти років, за ним доглядала його улюблена бабуся Марія, і саме від неї він перейняв любов до рідної землі. Вона виховувала його в селі. Від неї він відчув любов до сільського життя, працьовитість і повагу до людей та сім’ї. Захоплювався іграшковими солдатиками й мріяв стати військовим. Відтоді стало зрозуміло, який шлях він обрав у житті.
Навчався в ШЗШ I–III ступенів № 7 і здобув повну загальну середню освіту. Учителі запам’ятали його як веселого й оптимістичного хлопця, який завжди приходив на допомогу своїм однокласникам і вчителям. Після школи вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де здобув професію старшого техніка обслуговування радіоелектронного обладнання інженерно-авіаційної служби та отримав військове звання старшого сержанта. Досяг значних успіхів у роботі, мав медалі та почесні грамоти.
27 червня 2026 року він одружився з Іриною, своєю однокласницею. Вони покохали одне одного ще в школі й пронесли своє світле почуття до останнього. Микита був душею компанії, завжди вмів бачити позитивні моменти. Веселий і добрий, мав такий заразливий сміх, який було неможливо забути. В людях цінував доброчесність і сумлінність.
Війна застала нашого земляка, коли він навчався на четвертому курсі університету. О четвертій годині ранку 24 лютого його навчальний заклад потрапив під ворожий вогонь. Незважаючи на всі складнощі, Микита вступив до магістратури, завершив навчання та залишився працювати за своєю професією.
«Мамо, я їм потрібен! Якщо не я, то хто?» - ці слова стали визначальними у його долі…
11 жовтня 2026 року відважний Воїн Світла загинув, унаслідок падіння уламків ворожого ударного БпЛА, отримавши травми, несумісні з життям…
Мама нашого земляка, пані Людмила, два роки тому втратила коханого чоловіка, який віддав життя за свободу України... Володимир Шемет помер від фронтових поранень і похований на Алеї Слави у 2024 році… Сьогодні згорьована жінка прощається зі своїм сином, якого цинічно вбили окупанти… Схиляємо голови у скорботі та пошані перед родиною Захисників та Героїв!
Молимо Господа за підтримку сім’ї, яка віддала найдорожче заради рідної Батьківщини!
