Я завжди всім бажаю нових яскравих вражень. Це підживлює людину, дає їй сил, енергії і наснаги. Дає їй крила. Є безліч способів подарувати нові враження, найкращий з них - це подорож. Мені пощастило отримати цілу купу вражень завдяки навчальному візиту до Естонії, наступний тиждень буду ділитись з вами тим, що побачила і відчула. А тепер про те, завдяки чому я опинилась в Естонії.
Навчальний візит журналістів України до Естонії став можливим в рамках спільного проєкту Українського кризового медіа центра та Естонського центру Східного партнерства. Цьому передували кілька етапів. Перший – навчальний, де спікери читали лекції про мову ворожнечі, стереотипне мислення та конструктивну журналістику. На другому етапі журналістам організували ряд зустрічей з представниками різних міністерств, тоді ще уряду Володимира Гройсмана, співробітниками Національного банку України. Зустрічі були цікаві, чиновники розповідали про реформи, їх суть, очікувані результати. Завданням журналістів було написати про це у своїх матеріалах. За результатами написаного відбирали команду журналістів для подорожі в Естонію. Проєкт суттєво затягнувся, переносився кілька разів через пандемію, але все, що не робиться, то на краще, адже ми завітали до Естонії у червні.
Переліт зайняв дві години 15 хвилин, зайві хвилини додались через те, що літак оминає територію Білорусії, і летить через Польщу, Литву, Латвію.
Ми прилетіли у неділю 6 червня. Нас розмістили у центрі в готелі «Viru» з чудовим видом одразу і на нове, і на старе місто. Дали купу карт і путівників, добові у євро, що важливо, і вільний час, щоб насолодитись містом, яке органічно поєднало атмосферу середньовіччя і сучасність.
Серед перших вражень відсутність безпритульних тварин, можливо вони десь і є, але я їх не зустріла, відсутність МАФів і багатоповерхівок біля узбережжя Фінської затоки. А ще тут по іншому світить сонце. Так нарешті я побачила білі ночі, причому це не лише про час після 00.00, це про час, наприклад, о 18.00, але дивлячись на небо, відчуття, що зараз годин 14.00. Організатори нас попередили, що тут через довший світовий день час сприймається по іншому, якщо не стежити за годинником.
Під кінець прогулянки, яка звісно не охопила і 5% Таллінну, відчувається втома, можливо, на це вплинув і переліт, особливо болять очі й звісно ноги. Але – це найкращий біль у житті !
Далі про сам навчальний візит….
