З 2017 року у місті Шостка працює соціальне таксі. Його основна функція - перевозити осіб з інвалідністю І та ІІ групи (за положенням надається 5 поїздок безплатно по соціальним об’єктам (таким як лікарня), банк, ЖЕК, вокзал тощо. Зауважу, що не дуже часто, більшість 1-3 рази на місяць.
Організації людей з інвалідністю також користуються цим транспортом для доставлення осіб з інвалідністю на різні заходи.
Так, можна цілий день телефонувати, щоб зробити заявку, але ніхто не бере слухавку.
І якщо тебе доставили до установи, то після замовленого часу зустрічі з водієм доводилось чекати декілька годин. Одна з жінок виписувалась із лікарні, замовила заздалегідь машину, але та вчасно не приїхала, довелось чекати на її приїзд декілька годин.
Часто нам розповідають, що машина зламалась, але при цьому вона їздить містом і хтось її використовує не за призначенням. Так, коли ми замовили авто на туристичний зліт, нам відмовили за день до заходу, повідомили, що вона зламалась.
Ще один прикрий випадок стався, коли перед заходом нами була замовлена машина, щоб довести її учасників та інвентар, нам потрібно було зробити два рейси, адже у авто може поміститися лише двоє осіб у візках. Але водій пояснив, що дуже зайнятий і другий рейс не зробив.
Саме до цих людей не приїхало соціальне таксі
Після заходу у замовлений час теж ніхто не приїхав і люди з інвалідністю були змушені викликати таксі, яке не пристосовано до перевозу візочників. До того ж послуги таксі нині не по кишені людям, які отримують мізерну пенсію.
Чим зайнятий водій? Логічне питання. Нині авто активно використовують не за призначенням у Територіальному центрі з надання соціальних послуг, яке очолює Юрій Кашира. Звісно, що водій виконує розпорядження саме пана Кашири, який мав би опікуватись особами з інвалідністю, а не відмахуватись від них, як від когось, хто постійно заважає працювати.
Є у нас нарікання і до самого водія, який за станом здоров’я не зовсім відповідає займаній посаді. Йому важко допомогти візочнику потрапити в авто.
Ще одна біда – це зламаний підйомник. Замість нього використовують розкладну рампу, якою не можливо користуватися самостійно, без сторонньої допомоги. А водій не може перенавантажуватись.
Взагалі стан автівки потребує оновлення. По доброму можна позаздрити мешканцям Кролевця, які приїжджають до нас на заходи на новенькому і сучасному соціальному таксі, обладнаному підйомною платформою, зручними місцями та кондиціонером.
На жаль у зв’язку з війною, кількість людей з інвалідністю збільшується і вони почнуть стикатися з тими ж проблемами, що і ми. Тому вважаю потрібно переглянути своє ставлення до осіб з інвалідністю, до використання соціального таксі не за призначенням і по можливості придбати нове сучасне авто.
