Він завжди допомагав іншим і словом, і ділом. Веселий, натхненний, позитивний, товариський, щедрий. «Згасло наше сонечко», - з невимовним сумом говорять друзі Героя.
Шосткинщина прощалася з Сергієм Вавелюком.
Назавжди 31. Саме стільки років було нашому земляку Сергію Вавелюку, коли ворог забрав у нього найцінніше – життя. Він був єдиною дитиною у сім’ї. Середню освіту здобував у школах №8 та №4. З дитинства захоплювався футболом.
З початкової школи хлопчик активно цікавився цим видом спорту, відвідував секцію, брав участь у змаганнях різного рівню – від місцевих до всеукраїнських. Нагороджений численними грамотами, медалями, кубками. Після здобуття середньої освіти Сергій вступив до Глухівського національного педагогічного університету ім. О. Довженка, на факультет фізичного виховання (2009 рік).
«Впродовж навчання та після закінчення вишу Сергій весь свій час приділяв футболу, це було його улюбленою роботою та найчастішим видом відпочинку», - розповідають рідні. Любив співати та танцювати, міг заспокоїти людину, підтримати її і підняти настрій.
Трудову діяльність чоловік розпочав з посади спеціаліста сектору молоді та спорту Глухівської райради, також працював вчителем фізичної культури. У 2015 році Сергій одружився з дівчиною Яною, своїм університетським коханням. Через деякий час у пари народилася донечка Поліна. Кожного літа Сергій приїздив до рідної Шостки. Працював в оздоровчому профілакторії «Лісний» - спочатку вожатим, а коли здобув необхідні знання та навички – вихователем літніх змін. Йому завжди подобалася робота з дітьми, а юні вихованці вважали чоловіка найкращим вожатим і справжнім старшим другом. Колектив профілакторію згадує Сергія як людину високої відповідальності, людяності та професіоналізму. Для працівників «Лісного» його загибель стала болючою втратою.
Повномасштабне російське вторгнення зустрів у складі Нацгвардії України, з перших днів війни боронив Батьківщину. У квітні 2022 року був переведений у Слов’янськ, пізніше проходив військове навчання у Великій Британії. Доля подарувала Вавелюкам коротку зустріч у серпні 2023 року, коли Сергій приїздив додому у відпустку. У розмовах з рідними чоловік намагався уникати теми фронту і війни. «Назад дороги немає! Я буду бити ворога до останнього. Хто захистить мою дочку? Не хочу, щоб її дитинство та юність забрала війна!», - говорив він.
Дружину та доньку він ласкаво називав «мої дівчата». Саме про них були останні слова Героя.
21 січня цього року старший кулеметник батальйону спецпризначення «Донбас», молодший сержант Сергій Вавелюк прийняв свій останній бій. При виконанні військових обов’язків отримав комплексні поранення. Побратими встигли витягти Сергія з полю бою, але тяжкі поранення були несумісні з життям. «Як же будуть мої дівчата?», - такими були його останні слова…
Отримані Сергієм поранення виявилися не сумісні з життям. Друзі, вчителі та побратими згадують його як веселу, натхненну, позитивну, товариську та щедру людину. Він завжди допомагав іншим і словом, і ділом, розповідають вони. «Коли почалася війна, він зустрів ворога на Чернігівщині. Потім брав активну участь у бойових діях, захищав нас. Він назавжди залишиться у нашому серці, в наших думках, спогадах. Це справжній воїн, справжній чоловік. Висловлюю слова вдячності батькам, сім’ї загиблого воїна», - зазначив товариш по службі Сергія, представник Національної Гвардії України Антон Мілюткін.
Настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці отець Сергій подякував учасникам жалобної церемонії за те, що прийшли провести нашого Героя в останню путь. Обов’язок кожного українця - пам’ятати та молитися за захисників, підкреслив священнослужитель.
Ставши на коліна, вшанували присутні пам’ять загиблого захисника Сергія Вавелюка. А потім попрощалися з ним, поклавши квіти на його труну. Жалобна процесія була настільки велелюдною, що здавалося їй не буде кінця. На небо відлетів ще один Янгол-охоронець України. Вічна Слава Герою!
