Минуло вже 35 років з дня аварії на ЧАЕС, наслідки якої відчули не тільки країни Європи, а і весь світ. Події цього дня стали однією із наймасштабніших трагедій для людства. Вибух зруйнував життя тисячам людей і утворив 30-кілометрову зону відчуження. Цей день віддаляється все далі й далі в глиб історії, так само і все більше ліквідаторів ідуть із життя… Ми дуже вдячні кожному ветерану страшної, неоголошеної, «невидимої» війни, які ціною власного життя врятували людство. Ви – справжні герої.
У 1994 році в Шостці був створений відокремлений підрозділ «Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» Шосткинська міська громадська організація», офіс якого знаходиться за адресою: вул. Горького, 4. На цей час ще не здійснили точний перерахунок ліквідаторів, оскільки багато з них уже пішли з життя і оскільки Шостку об'єднали в міську територіальну громаду і списки по району тільки передали в організацію. 21 квітня члени цієї організації були присутні на засіданні координаційної ради в Сумській ОДА разом з іншими представниками громадських організацій чорнобильців Сумщини та начальниками департаментів.
Обговорювали проведення заходів до 35-ї річниці Чорнобильської катастрофи, питання чорнобильської пенсії, соціального забезпечення, вартості путівки для оздоровлення, проблеми проїзду в громадському транспорті та забезпечення житлом. Для реалізації чорнобильських програм в області було виділено 3 мільйони грн.
Шосткинець, заступник голови Обласної ради «Сумської обласної громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль України» - Юрій Авдасьов, розповів, як став ліквідатором аварії на ЧАЕС:
- Я опинився в Чорнобильській зоні відчуження по призову військкомату. На повістці був такий напис: «Вас призивають на спеціальні збори, тривалістю 180 діб, для виконання урядового завдання». Це сталося в серпні 1986 року. Вночі нас викликали, вранці вже пройшли медкомісію і мали 2-3 години, щоб зібратися. Ми посідали в автобус, в Конотопі ще мали поповнення колективу. Потім нас відвезли в збірний пункт, який знаходився в Білій Церкві, а згодом у місце розташування 25 бригади, яка межує з огородженою зоною. А там вже розподілили по військовим частинам. Я потрапив у Донецьку напівцивільну оборону. Згодом я з іншими ліквідаторами опинився в зоні відчуження, яка була огороджена парканом із колючого дроту.
. Ми ночували весь цей час в наметах, які розташовувалися в полі корпусами. Влітку ще було непогано, але на початку жовтня ночі стають холодними, тому довелося утеплювати намети. Крім того, юнаки з Маріуполя, які жили неподалік у приватному секторі, допомогли нам облаштувати 2 буржуйки. І стало набагато тепліше.
Біля знаку Чорнобильський район
Ці 57 днів назавжди закарбувалися у моїй пам'яті. Найбільше запам'ятався спецсигнал, який звучав при черговому викиду з жерла реактора. Коли лунав цей сигнал, потрібно було всім знайти якесь укриття. Цей звук дуже неприємний, подібний до гучного шкільного дзвоника, але зовсім іншої тональності. Також запам'яталось, як скидали в провалля радіоактивне сміття, яке виникло на даху внаслідок вибуху. Мене дуже вразили гігантські соми, які плавали в каналі.
Зараз неможливо визначити, який остаточний збиток завдала аварія на ЧАЕС. Взагалі, цю катастрофу неможливо повністю оцінити, адже наслідки були помітні не тільки в СРСР, а в усьому світі. Навіть зараз ця доза радіації, яка виникла внаслідок вибуху, дає про себе знати.
З ліквідаторами аварії на ЧАЕС
Своїм колегам-ліквідаторам я бажаю здоров'я, адже з них 35-40% мають інвалідність, але й на здоров'ї інших ця трагедія залишила значний відбиток. Приємно, що про нас не забувають. 25 травня інваліди 1,2,3 категорій отримають грошову компенсацію у розмірі 3-4 тис. грн.
А також біля пам'ятного знаку чорнобильцям, який знаходиться біля Шосткинської ЦРЛ триває реконструкція. Там планують зробити тротуар, облаштувати клумбу та лавки. Я вважаю, що зараз для покращення життя чорнобильців державна і місцева влада повинна подбати про виконання всіх статей закону про Чорнобиль.
Федін В'ячеслав, ліквідатор
- Мене направили ліквідовувати наслідки аварії на ЧАЕС через військкомат 26 квітня 1989 року (через три роки після радіаційної аварії). У той час я працював на заводі «Свема» хіміком. Разом зі мною направили чоловік 15 з Шостки. Нас відвозили туди на автобусі та електричці. Ми поселилися в селищі Дядькіно, яке знаходиться в 30 км від Прип'яті. Жили в наметах, мали безплатне харчування, отримували зарплату. Там я провів 2 місяці й тиждень.
Перед нами постало завдання: дезактивація техніки: військових і пожежних машин, бронетранспортерів, тобто ми різними розчинами обробляли цю техніку. Також проводили заміри рівня радіації на самій ЧАЕС, в 10-км, 30-км зонах. Ще нам давали таку ручку, де фіксувалася доза радіації, яку ми отримали, це потім записувалося в військовому квитку. Я отримав дозу опромінення у розмірі 14.9 бер.
Останні 20 днів перебування в Чорнобильській зоні відчуження, після завершення дезактивації техніки, ми їздили до реактора. У 20-км зоні нам видавали військовий одяг, а також респіратор. Щоб потрапити до ЧАЕС, необхідно було пройти пропускний пункт. При цьому обов'язковою була наявність пропуску і військового квитку. Вже на місці нам давали завдання. Наприклад, зробити заміри радіації в певному місці 4-го енергоблока АЕС чи прибрати радіоактивні відходи.
Потім нас повністю перевіряли дозиметром. Якщо він починає сигналити в певному місці, то цю річ треба викинути. Далі ми приймали душ, використовуючи спеціальні мийні засоби, і мали повторну перевірку дозиметром. Якщо доза радіації перевищена в якійсь частині тіла, то доводилося митися ще раз. Найбільш опроміненим було волосся, тому чоловіків, які мали бороду, змушували голитися. І ось у 20-км зоні ми вже могли отримати свій одяг і потрапити в табір.
Коли я їхав ліквідовувати наслідки аварії на ЧАЕС, розумів, що радіація – це дуже небезпечно, адже з дня трагедії пройшло вже 3 роки й людям була відома деяка інформація. І про вплив випромінювання ми знали ще зі школи, але в той час не можна було просто відмовитись. Якщо тебе призвали, значить треба їхати. Звичайно, це відбилось на здоров'ї: з'явилися проблеми з судинами головного мозку, але я досі не залишаю свою роботу та працюю оператором газових котелень в «Харківенергоремонт».
Сергієнко Сергій, уродженець Шостки, будівельник ЧАЕС, згодом і ліквідатор
- Я народився в Шостці. Після закінчення Київського інженерно-будівельного інституту, у 1980 році, мене направили працювати на ЧАЕС. З того часу я жив у Прип'яті. Там займався будівництвом 3,4,5 енергоблоків, тому розташування всіх об'єктів на АЕС знав як свої 5 пальців. Звичайно, я брав участь у будівництві відомого «золотого коридору», який знаходиться у 4 енергоблоці й веде до блоку управління.
Цей коридор сполучає всі енергоблоки АЕС, проте «золотий» він тільки у 4-му та має протяжність близько 200 метрів. Загальна довжина – більше кілометра.
26 квітня, вночі з п'ятниці на суботу, нічого не віщувало біди, я був удома, оскільки мав вихідний. Уранці, коли прокинувся, побачив зруйнований реактор, який димів. До вечора пожежу було ліквідовано, але 4 енергоблок нагадував вулкан, він випромінював малинове сяйво. І ми просто сиділи вдома й дивилися на це видовище, оскільки квартира знаходилася якраз у найближчому до АЕС мікрорайоні. Наступного дня була оголошена евакуація. Сказали, що це всього на 3 дні й треба взяти з собою тільки документи. І так я знову опинився в Шостці. Минули вже травневі свята, проте не було відомо ніякої інформації. Поспілкувавшись із деякими шосткинськими знайомими, які працювали на АЕС, вирішив поїхати в селище Поліське, де знаходилися штаби всіх організацій. І вже там мене направили будувати саркофаг на ЧАЕС. Цим ми займалися в травні й червні 1986 року. Спочатку спроєктували металеві конструкції навколо 4 енергоблоку, потім їх встановили разом із військовими, заливали бетоном і зробили металевий дах.
. Останній раз був у Прип'яті в 1994 році. Якби я знову повернувся в день аварії, то все одно займався ліквідацією, попри негативні наслідки для здоров'я. І звичайно, було б набагато краще, якби люди не допустили таку помилку, яка спричинила вибух і понівечила життя багатьох громадян.
Приєднуйся до нас у Viber до Корисна Шостка, або Telegram. Та не забудьте про нашу сторінку у Facebook.
