На території Шосткинського району є заказник загальнодержавного значення «Великий бір», де розташована рукотворна ділянка лісу, своєрідний музей сосен, заснований професором-лісоводом Василем Огієвським. Про цю видатну постать журналістам ШосткаNews.City розповіла головна зберігачка фондів Шосткинського краєзнавчого музею Тамара Крупеня.
Василю Огієвському – вченому-лісоводу зі світовим ім’ям, присвячена частина експозиції Шосткинського краєзнавчого музею. Попри те, що народився він у Кролевці, навчався і працював у Петербурзі, велика частина його життя пов’язана з Шосткинщиною. А саме – із Собицьким лісництвом Шосткинського держлісгоспу. «Тож, на нашому планшеті представлене портретне фото самого Василя Дмитровича Огієвського, його сина – Василя Васильовича, який продовжив справу батька, а також світлина, де зображений аспірант, науковою роботою якого керував наш герой», - говорить пані Крупеня.
Результат багаторічної праці Василя Огієвського, який зберігся по сьогоднішній день – це рукотворна ділянка лісу у селі Собич, яка вражає своєю надзвичайною красою і величчю.
«Було зібране насіння з дуже великого ареалу. На півночі він доходив до Вологди, на заході – до Польщі, а на сході – до Акмоли, що в Казахстані. Тобто, ці культури були представлені у всій повноті у Собицькому лісництві», - зазначає головна зберігачка фондів.
Василь Огієвський займався вивченням географічних зон, з яких можна одержати більше і кращої якості деревини для народного господарства. У 1898 р. він був направлений у наш край з метою вивчення місцевих лісів. Близько 20 років учений працював у Собицькому та Микольському лісництвах, закладаючи дослідні ділянки різноманітних лісокультур.
Розповідаючи про його життєвий та професійний шлях, Тамара Крупеня навела цікавий факт – виявляється рідні Василя Дмитровича мали дружні стосунки з Тарасом Шевченком. «Тарас Григорович тричі був у будинку його батьків. Вперше це сталося у 1844 році – коли поет прямував до Москви. Наступного року він заїхав до садиби Огієвських вже з братами Лазаревськими (дядьками Василя Огієвського по материнській лінії). І востаннє він тут був у 1859 році. Тоді, на прохання господині, він посадив біля будинку грушу та подарував Глафірі Матвіївні примірник свого «Кобзаря», - підкреслює краєзнавиця.
Після закінчення Кролевецької гімназії Василь Дмитрович вступив до Петербурзького лісного інституту, який закінчив у 1886 році. Трудову діяльність він розпочав на посаді помічника лісничого у Крженицькому лісництві Петроківської губернії. Згодом був переведений до І-го Одоєвського лісництва Тульської губернії, де одночасно був викладачем лісової школи. Тоді ж побачила світ його перша наукова праця “Питомник хвойных сеянцев в Тульской губернии”. Нею зацікавилися відомі лісівники, які і рекомендували відправити нашого земляка у наукове відрядження за кордон.
Після повернення до Російської Імперії пан Огієвський опублікував низку праць, в яких охарактеризував систему лісової дослідної справи у Західній Європі. У 1894 році вченого призначають “старшим таксатором особливої таксаційної партії”. Його завданням було – підібрати 60 пробних ділянок для закладання лісових насаджень.
«Він підійшов до цього досить грунтовно, і не тільки працював зі своєю комісією над підбором ділянок, а й встановив біля кожної ділянки метеорологічну станцію – оскільки природні чинники мають безпосередній вплив на розвиток саджанців. А для фіксації результатів дослідження вчений запропонував заснувати спеціальне друковане видання», - додає Тамара Крупеня.
У 1900 р. Василь Дмитрович підготував експонати для Всесвітньої виставки у Парижі, за що експертна комісія виставки нагородила його срібною медаллю. Через 10 років його обрали професором Петербурзького лісного інституту.
У кожну з цих галузей лісової справи вчений зробив вагомий внесок. «Сьогодні у Собицькому лісництві сформувався унікальний географічний резерват. За тривалий час тут виросли не тільки сосни, а й усі супутні до них рослини – і підлісок, і ягоди, і кущі. Зараз він представляє великий науковий інтерес», - наголошує наукова працівниця музею.
З 1918 року, і до своєї смерті у 1921 році Василь Огієвський працював у Київському сільськогосподарському інституті, був членом сільськогосподарського вченого комітету України. Дослідницьку справу видатного вченого продовжив його син – Василь Васильович. «Він був професором Ленінградського лісового інституту. У 1954 році разом з аспірантом Санніковим приїздив до Шостки, а потім у Собицьке лісництво, аби ознайомитися з пробними ділянками, які були закладені Василем Дмитровичем Огієвським», - розповідає пані Крупеня.
Прикметно, що у 1961 році у Собичі відбувся семінар, який зібрав лісоводів з 14-ти країн світу. Таким чином тоді вшанували пам’ять Василя Дмитровича Огієвського та відсвяткували 100 років з дня його народження.
Приєднуйся до нас у Viber до Корисна Шостка, або Telegram. Та не забудьте про нашу сторінку у Facebook.
