Шосткинець Олександр Журавель облаштував у власному будинку своєрідний волонтерський центр, де разом зі своєю командою однодумців плете маскувальні сітки для військової техніки. Також закуповує для наших захисників необхідні техзасоби та спорядження. Все починалося у родинному колі, а переросло у дружній волонтерський осередок, в якому задіяно близько 20-ти помічників. Чого наразі потребують волонтери і як працюють – особисто дізнавалися журналісти ШосткаNews.City.
Волонтерити Олександр Журавель почав ще з 2014 року. Тоді допомагав українським захисникам військовим спорядженням та техзасобами. А ось у минулому році опанував нове заняття – плетіння маскувальних сіток. Спочатку підключив до роботи свою родину, а потім і усіх небайдужих. «Працював разом з сином і донькою. Теща різала стрічки. Потім почав запрошувати через соціальні мережі людей. Так і назбирали однодумців», - розповідає чоловік.
Для виготовлення маскувальних сіток довелося «пожертвувати» двома кімнатами у будинку – вітальнею та кухнею. Але пан Олександр на те не звертає уваги. Адже сьогодні найголовніше – допомогти нашим бійцям на фронті. «Окрім сіток передавали на передову і відеокамери, і бензопили, і генератори. Я спілкуюся з хлопцями різних військових підрозділів. Вони мені замовляють необхідні речі, і по мірі можливостей ми їх прохання виконуємо», - підкреслює він.
Олександр Журавель підрахував, що за останній рік його команда виготовила 3,5 тис. кв.м. маскувальних сіток. Але на цьому волонтери зупинятися не збираються. «Ми ще хочемо навчитися виготовляти для снайперів «кікімори», - говорить чоловік.
Для виготовлення маскувальних сіток пан Олександр використовує не підручні матеріали, а професійні. До того ж, підбирає потрібні кольори. Розповідає, що для кожної пори року відтінки стрічок – різні. На початку повномасштабної війни – коли не працювали поштові відділення, була проблема з доставкою. Зараз же, через великий попит, доводиться довго чекати на замовлення.
Помічників у Олександра Журавля багато – близько 15-18 осіб. Наймолодший з них – 9-річний син волонтера Прохор. Зізнається, що настільки вправно вміє плести сітки, що запросто може навчити цьому дорослих.
За час свого волонтерства Прохор зумів завоювати серця прихильників з усього світу, розповідає батько. І все – завдяки своїй роботі на благо української армії. «Йому пишуть через Facebook з Америки, Італії, Греції, Ізраїлю. Допомагають нашій волонтерській справі коштами. Так що Прошу дуже люблять», - пишається сином пан Олександр.
Шанують шосткинських волонтерів і наші військові. На знак подяки навіть подарували їм український прапор, який побував у найгарячіших точках фронту. Дівчата, які допомагають пану Олександру плести маскувальні сітки, говорять, що працюватимуть до самої перемоги. «Тут класні люди роблять класну справу. Вони мене надихають», - розповідає волонтерка Анна. Її «колега по цеху» Ліна переконана, що допомога небайдужих людей дозволить прискорити нашу перемогу.
Зараз волонтери плетуть великі маскувальні сітки для бронетехніки. За словами Олександра Журавля, можна прикривати ними і окопи. Понад усе у своїй роботі він прагне бути корисним нашим військовим. І сподівається, що так воно і є.
А ще – оголошує грошовий збір на придбання основи для маскувальної сітки та супутніх матеріалів. Кошти просить надсилати на номер карти Приватбанку, 5168755465916712, Журавель Олександр.
Приєднуйся до нас у Viber до Корисна Шостка, або Telegram. Та не забудьте про нашу сторінку у Facebook.
