Звільнював від російського окупанта Чернігівщину, брав участь у обороні Бахмуту та Соледару, відзначений медаллю «Незламним героям російсько - української війни». 7-го травня Шосткинщина провела в останню путь свого земляка, Героя, Артема Бабича. Серце його не витримало усіх воєнних випробувань. Помер захисник 5-го травня у військовому шпиталі. На жалобній церемонії, яка відбулася на центральній площі Шостки, побували і журналісти ШосткаNews.City.
Шосткинщина знову оплакує свого Героя. Через жахіття війни зупинилося серце нашого земляка, воїна, Артема Бабича. Він помер у військовому шпиталі 5-го травня, не витримавши усього пережитого. Йому назавжди залишиться 32 роки. Він народився 4 жовтня 1990 року року в Шостці. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Середню освіту Артем отримав у Шосткинській загальноосвітній школі № 7. З дитинства наш Герой захоплювався електротехнікою – любив збирати та ремонтувати різні прилади, був винахідником. Як згадує його мама, у 6 років Артем самостійно зібрав свою перший електронний прилад - іграшковий кораблик.
У Шосткинському фаховому коледжі імені Івана Кожедуба він отримав професію техніка – електромеханіка. Працював на одному з зхімічних підприємств нашого міста, потім - в ТОВ «Фармхім».
В 2019 році чоловік підписав контракт на військову службу в ЗСУ. За зразкову військову службу Артем неодноразово нагороджувався почесними грамотами.
Вдома Артем Бабич був також взірцем – для дружини, сина і донечки, для своїх мами і тата. Саме на захист своєї родини став наш земляк на початку повномасштабної війни. Початок повномасштабної війни наш земляк зустрів під Черніговом, де його підрозділ виконував спеціальні бойові задачі прямо під носом у ворога. Брав участь в обороні Бахмуту та Соледару.
Ім’я Артема Бабича та пам’ять про нього будуть вічно жити у серцях тих, хто любив його, на захист кого він став у найважчу годину. Висловити слова співчуття рідним та близьким Героя, а також вшанувати його подвиг прийшли представники влади, педагогічний колектив школи №7, колишні колеги. «Вчителі згадують Артема як ввічливу, виховану, добру та чуйну людину. Він завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто її потребував», - розповіла заступник директора школи №7 Лариса Шундрик.
Висловив шану воїнам, які сьогодні захищають нашу державу від російських окупантів, а також тим, які віддали своє життя за усіх українців, військовий капелан, настоятель церкви Покрови Пресвятої Богородиці отець Сергій. «Не сумніваючись, ці воїни стали на захист своїх рідних та близьких, своєї Батьківщини. На превеликий жаль, деякі з них віддають своє життя. Ворог суне на нас армадою, але таких козаків як Артемій, побороти неможливо», - підкреслив священнослужитель.
Учасники жалобної церемонії вкрили квітами останній прихисток Артема Бабича, а потім провели його у небесну путь – дорогою Слави, Честі та Пам’яті.
