Багатоквартирному будинку №12, що по вулиці Миру, 43 роки. І хоча розташований він у самісінькому центрі Шостки, вигляд має неошатний, а подвір’я занедбане та захаращене. Єдиною розвагою для тутешніх дітлахів є стара гірка з крутим металевим спуском та прилеглі до неї високі турніки. За відсутності будь-якої альтернативи, цю небезпечну ігрову споруду малеча сприймає вже як даність.
Тринадцятирічний Олег не зміг щодня споглядати таку жалюгідну картину і вирішив взяти справу у свої руки:
- Два місяці тому я захотів покрасити з друзями гірку, тому що окрім мене це ніхто не захотів би зробити.
Після гірок Олег виявив бажання упорядкувати увесь двір, тож пофарбував лавки, двері під’їзду та паркан біля клумби:
- На цих вихідних я хочу пофарбувати поштові скриньки. Тільки допомагають тьотя Лариса (сусідка по під'їзду) та мої батьки. Мої друзі допомагали.
Як розповідає хлопець, на фарбування дитячого обладнання він витратив більше тисячі гривень. Гроші на необхідні матеріали він збирав сам. Донатили деякі сусіди, витрачав і кишенькові кошти. Безкоштовно надавав цвяхи та фарбу власник одного з будівельних магазинів. Олег зізнається, що був би радий будь-якій підтримці, ну а поки справляється самотужки, долучаючи до допомоги своїх друзів-однодумців:
«Ми фарбували під’їзд удвох, робили будиночок, фарбували гірку. Ми не дочекалися дорослих і захотіли самі зробити двір красивішим», - розповідає друг Олега Назар.
«Олег молодець, він пофарбував наш паркан, він пофарбував весь наш ігровий майданчик. І він хоче ще більше зробити. Але це вимагає більше часу, додаткових грошей, але він це зможе. Я в нього вірю», - говорить Стефанія, сусідка хлопця.
Також Олег разом з друзями збудували на подвір'ї своєрідну альтанку, аби в ній можна було сховатися від дощу та пограти в настільні ігри. Однак не усі мешканці будинку виявилися у захваті від цієї саморобної споруди.
Сусідка пані Лариса, яка підтримує усі починання хлопця, говорить, якби у дітей був справжній інтерактивний майданчик, їм не довелося б створювати місця для розваг з підручних матеріалів:
- Тут бруд, тут дуже погане покриття, немає інтерактивного простору, і тому діти вже самотужки побудували собі хоч якісь покриття від дощу, замість гарної альтанки, де б вони могли спілкуватися, грати в настільні ігри. До речі, вони дуже багато це роблять.
Олег мріє, аби його двір набув цивілізованого вигляду, щоб діти мали змогу гратися на інтерактивному майданчику, щоб були встановлені паркан, нові лавки та пісочниця.
Він сподівається, що міська влада зглянеться на проблемне подвір’я і займеться його благоустроєм:
- Я буду йти і просити, щоб вони це зробили все.
Пані Лариса пишається своїми неймовірними юними сусідами. Олега ж вона вважає взірцем, на який слід рівнятися сьогоднішньому молодому поколінню:
- Не ми були ініціаторами активності цієї громадської, а саме ця дитина нас спонукала приєднатися до нього. Він є формальним і неформальним лідером не тільки серед дітей цього двору, а і серед дорослих. Тому буде майбутнє і в цій країні, і в цьому місті, і в цьому дворі, якщо живуть в цьому дворі такі діти.
