У Шостці одружилась пара з непростою життєвою історією. Інна та Олександр мають складні долі. Їй - 38 років, інвалід з дитинства. Олександру - 39 років. Захворів, у вже дорослому віці. Обидва мають порушення опорно-рухового апарату. Є підопічними Воронізького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів.
До РАГСу на розпис молодят привезли їх друзі з благодійного фонду «Мрія», які й організували їм весілля.
«Я працювала психологом у Воронізькому будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів. Моя безпосередня задача була надавати психологічну підтримку цим людям. Я близько з ними познайомилась. Знаю кожен момент їх життя. Так вийшло, що вони звернулись і попросили про допомогу в одруженні і я не відмовила», - говорить Наталія Богославська, координаторка Сумського регіонального представництва "Мрія".
Наречена - у білій сукні, наречений - у святковому костюмі. Дещо соромляться великої уваги до себе. Але з трепетом згадують їх першу зустріч.
«Вона дуже соромилась. Через деякий час я попрохав у неї номер телефону. Так ми спілкувались телефоном півтора року. Потім мене перевели у кімнату на першому поверсі, де також жила Інна. Я почав приходити у гості. Вона звикла до мене і я до неї. Через півтора року знайомства я зізнався їй у коханні й ми вирішили одружитись», - з посмішкою розповідає Олександр.
Інна має брата, з яким не спілкується. Родичі Олександра, а це два брати та сестра, від нього відмовились, коли він захворів. Не байдужими до долі чоловіка виявились його сусіди. Саме вони врятували Сашу від загибелі. З пенсій купували йому ліки. Й зараз прийшли привітати з визначною подією у житті.
«Саша заробляв тим, що допомагав людям по господарству. Тягав, тягав і у нього відмовив хребет, і від цього відмовили ноги. Я його поклала до лікарні. У нього запалення почалося. Лікувала запалення й у селище Вороніж до лікарні возила. А потім почала добиватись, щоб його поклали до Воронізького будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів. Все вийшло і тепер я наглядаю за ним. Зараз він на велосипеді тренується і вже одна нога у нього стоїть», - говорить сусідка нареченого Тамара Очеретова.
Кохання надало сил Олександру жити далі. Щемлива історія кохання поєднала багатьох людей у благородному пориві допомогти цій парі стати офіційними чоловіком та дружиною. Принесли костюм нареченому, Інні - весільну сукню. Б'юти-майстер погодилась зробити Інні безплатно зачіску, макіяж та манікюр.
У святковій атмосфері Олександр та Інна дають обіцянку кохати один одного все життя, обмінюються обручками та сором’язливо цілують один одного.
На шляху до одруження молодят стояло чимало перепон та негараздів, які їм вдалось подолати. Їх історія кохання привернула увагу депутатів, як Шосткинської, так і обласної рад, членів виконкому. Вони прийшли на розпис з подарунками, а дехто виступив у ролі свідків.
Після урочистого розпису молодята попрямували на церемонію вінчання у церкву євангельських християн-баптистів, парафіянами якої вони є. Далі пара проживатиме у Воронізькому будинку-інтернаті для громадян похилого віку та інвалідів. Там їм нададуть окрему кімнату.
