25 листопада цього року – 90-ті роковини Голодомору 1932–1933 років в Україні. Від Голодомору постраждала й Шосткинщина. Частина сіл нашого краю не могла виконати плани по зерно заготівлі, які тоді ставило керівництво країни. Тоді почався терор місцевого населення, яке вмирало від недоїдання. О 16-й годині всіх українців закликають запалити свічку памﹸяті за невинними жертвами тоталітарного режиму.
Голодомор на Шосткинщині
Осінь 1932 року принесла на українську землю страшний голод. Передвісником його стала хлібозаготівельна кампанія. У 1931 році північні райони Сумщини виконали план здачі зерна досить успішно, а Шосткинський район «порядком зустрічного плану» додатково заготовив 1000 т. Наступного року ситуація різко змінилася. План сівби в районі був виконаний менш ніж на 80 %, а розміри зернозаготівель на 1932 рік навпаки були значно збільшені.
На місцевому рівні в ті часи знаходилися такі особи, які прагнули втілити в сільському господарстві рух передовиків. «Місцеві активісти» після виконання селянами Шосткинщини плану висували декілька зустрічних.
Так, в газеті «Заря» від 18 лютого 1932 року було надруковано «Оперативне зведення про виконання плану хлібозаготівель за п’ятиденку з 10 по 15 лютого»: «У першу п’ятиденку боротьби за зустрічний хліб, план виконано на 7%. Вперед вийшли такі села Шосткинського району: Свірж – 70%, Усок – 52%, Гамаліївка – 48%, Собичеве – 30%. Відстають: Чапліївка – 18%, Ображіївка – 15%. Не здали жодного кілограму села: Антонівка, Богданівка, Журавка, Княжичі, Тиманівка».
Від 21 листопада 1932 року було позбавлено «права на землекористування та садиби», а також конфісковано садиби та реманент С.І. Полозка, А.В. Оницького, М.М. Труса, Ф.Й. Бензіна, а їх вислано за межі району.
Деякі сміливці району намагалися боротися. Бригадир колгоспу «Червоний партизан» села Ображіївка Г.М. Угня до зборів приготував бригаду так, що всі 60 чоловік проголосували проти прийняття плану хлібозаготівлі. Факти зриву планів були документально зафіксовані і в інших селах. За їх невиконання було покарано та занесено на «чорну дошку» села Івот, Чуйківка, Шатрище, Прокопівка, Каліївка та Ображіївка.
Історії жителів Шосткинщини, які вижили
Село Крупець
Під час голоду С.Г. Гой було 32 роки. В її сім’ї, що мешкала в селі Крупець, було багато дітей, які пережили цю біду. Аби вижити, Степанида обмінювала домашні речі на продукти. До сіл входили регулярні війська і підрозділи ДПУ, які силою відбирали у селян останнє зерно. За кожне дерево, кущ потрібно було платити. Не дивлячись на те, чи була худоба, потрібно було здавати молоко, яйця, м’ясо. Хто був не згодний, того судили. Люди потерпали від цинги, за сіллю ходили в Семенівку, а там їх ще й обманювали – замість солі клали землю, і тільки зверху притрушували сіллю.
Село Собичеве
Н.С. Захарченко, уродженка село Собичеве, згадувала: «В цей час помирає моя сестричка Галина. Їй було всього 10 років. Вона не змогла витримати таких мук, організм дуже ослаб. Похорони... А як їх зробити, коли ні шматка хліба, копачам нічим відплатить. Мати десь нашкребла гороху дуже сухого, чорного, гіркого, зварила, нагодувала копачів. Поминали борщем з води та гороху і цибулею».
Село Ображіївка
Страшні факти наводить мешканка села Ображіївка О.С. Купач: «Я в той час була такою пухлою, що відкрилися рани, які залишили свій слід на все життя».
Відомості про кількість жертв
В «Національній книзі пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні, Сумської області» значиться 170 прізвищ та імен жителів району, які увійшли в мартирологи жертв голодомору. У відомостях про осіб значиться переважно: «помер від дитячої хвороби» або «померла від старості» ці факти засвідчені очевидцями голоду або задокументовані в книгах реєстрації актів громадянського стану.
Треба зазначити, що облік померлих майже не проводився або проводився зі значними порушеннями. Комуністична влада приховувала причину смерті людей. За ті роки зберігають в архіві близько 57 тисяч записів про смерть на Сумщині.
Смертність того часу можна порівняти з кількістю смертей під час Другої світової війни.
Як і тоді, 90-років тому, росія зараз намагається знищити українців. Окупанти блокують вивіз українського зерна, знищують аграрну інфраструктуру в портах та фермерських господарств у нас в області, мінують поля, не даючи забепечитипродовольчу безпеку України.
