3 квітня під час виконання бойового завдання, обірвалося життя вірного сина України Дмитра Дзюби. У скорботі громада Шостки, яка знову втрачає своїх захисників. Церемонія прощання з відважним воїном, який поклав своє молоде життя за волю України відбулась у центрі селища Вороніж. Здається усі його мешканці зібрались біля труни героя, щоб віддати йому шану і провести в останню путь.
Дмитро Дзюба народився 28 серпня 1989 року в смт Вороніж Сумської області. Навчався у Воронізькій загальноосвітній школі № 1 ім. П. Куліша. У 2011 році закінчив Сумський державний університет за напрямком підготовки «Економіка підприємства». За словами близьких, Дмитро захоплювався технікою, комп’ютерами, спортом. Мріяв про власний дім, у якому буде жити зі своєю родиною та кількома дітками… З дитинства чоловік дуже цінував родину, був надійною опорою для батька та матері. Турбувався про стареньку бабусю (89 років), постійно допомагав їй по господарству. Одним з сокровенних бажань Дмитра було, щоб старенька дочекалася його з війни…
Він був душею компанії, мав товариський характер і багато друзів, намагався до всього ставитися з позитивом і оптимізмом. У будь-яку хвилину міг прийти на допомогу. Усі пам’ятатимуть Дмитра як світлу, добру та прекрасну душею Людину.
У травні минулого року чоловік пішов захищати нашу Батьківщину, щоб бути корисним у такий важкий для країни час. Військовий вишкіл отримав у Великій Британії.
Воював на Волноваському напрямку Донеччини. Коли мав нагоду зв’язатися з рідними, завжди заспокоював і підбадьорював їх. Після короткої відпустки додому у Дмитра була можливість не повертатися на службу, через серйозні проблеми зі здоров’ям. Але чоловік твердо стояв на своєму, адже звик бути там, де потрібна допомога. На фронті був вірним побратимом і надійним товаришем, користувався високим авторитетом. Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни — учасник бойових дій».
Наш земляк, солдат мотопіхотного батальйону Дмитро Дзюба загинув 3 квітня 2024 року, під час мінометного обстрілу бойових позицій. Загинув як Герой, до останнього подиху залишаючись захисником України…
Оберемки квітів лягли на труну героя, люди стали на коліно, щоб віддати шану його подвигу, його самовідданому служінню українському народу. Тиша, гнітюча й важка обяйняла всіх присутніх. В їх очах – невимовний біль та безмежна вдячність. За мужність, за свободу, за життя, яке обірвалося занадто рано. Дмитру, який доєднався до небесного воїнства назавжди 34....
Ще більше наших новин у Viber і Telegram.
