У Шостці після багаторічної перерви знову почали викладати французьку мову. Освоюють її тільки в одному навчальному закладі міста – загальноосвітній школі №9. Єдина педагогиня з французької у Шостці – Олена Сугоняко.
Свою викладацьку кар’єру вона починала, як вчителька французької мови, але через два роки цей предмет виключили з навчального плану. Тоді вона викладала українську та зарубіжну літературу. Після понад 20-річної перерви, з початком повномасштабного вторгнення, французьку повернули до шкільної програми.
«Любов до цієї мови завжди залишалася в моєму серці. Я завжди мріяла відвідати Францію», — розповідає Олена.
Цьогоріч її мрія здійснилася: влітку разом з іншими 49 українськими вчителями вона пройшла тритижневе стажування у Франції, організоване Французьким інститутом в Україні. У центрі Alliance française Cavilam у місті Віші Олена не лише вдосконалювала свої знання, але й отримала неоціненний досвід, який буде застосовувати на уроках. Нові підходи, інтерактивні ігри, мистецтво і кіно — це лише частина того, що тепер робить її уроки цікавими та захопливими.
«Мене дуже тішить, що українські вчителі — надзвичайно професійні. Багато з того, що нам розповідали, ми вже знаємо і вміємо», — наголошує вона.
Програма стажування включала зустрічі з відомими діячами Франції та екскурсії історичними містами, що дало змогу учасникам краще ознайомитися з культурою країни. Місцеві мешканці також проявляли інтерес до ситуації в Україні.
«Найбільше мене вразило, що в мерії Віші поряд із французьким прапором стоїть український. Люди, які не є студентами й спілкувалися з нами поза межами навчання, постійно запитували про ситуацію в Україні, висловлювали підтримку. Під час занять також обговорювали війну, і викладачкам із Іраку, Італії, Греції було важко стримувати сльози», — ділиться Олена.
Під час навчання учасники ділилися культурними особливостями та національними стравами своїх країн. Українські вареники першими розійшлися серед гостей. А пісня «Ой у лузі червона калина», яку виконала група українських стажистів разом з Оленою Сугоняко, отримала бурхливі оплески від аудиторії.
Попри чудові враження від Франції, найбільше вона прагнула повернутися до рідного міста. Говорить, що мріє, аби її уроки проходили не у бомбосховищі, а у шкільному класі, де можна користуватись інтерактивними дошками. Бо без них доносити інформацію до учнів складно.
