Шосткинська громада знову понесла непоправну втрату. На щиті до рідного дому повернувся прикордонник Олег Моргаль. У 2018 році чоловік розпочав службу у прикордонних військах. На початку повномасштабного вторгнення захищав Чернігів. Отримав звання молодшого лейтенанта. Неодноразово пліч-о-пліч разом з побратимами давав відсіч ворогу. 19 липня отримав тяжке поранення. Серце вірного сина України зупинилось під час евакуації. Прощальна церемонія із Героєм відбулась на Лазарівському кладовищі.
22 липня на Лазарівському кладовищі зібралися рідні близькі, щоб вшанувати пам'ять молодшого лейтенанта, начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби Олега Миколайовича Моргаля — відважного воїна, прикордонника, який віддав своє життя за Україну.
Співчуття рідним та близьким захисника приїхав висловити Віталій Гончаренко, заступник начальника прикордонної застави, який згадав життєвий шлях Олега Моргаля.
Олег народився 12 травня 1987 року в місті Шостка. З 1993 по 2002 рік він здобував освіту в загальноосвітній школі №11, а потім вступив до Шосткинського хіміко-технологічного коледжу, який успішно закінчив у 2006 році, отримавши кваліфікацію техніка-технолога.
У 2008 році Олег став приватним підприємцем, присвятивши себе улюбленій справі – фотографії. Саме це захоплення подарувало йому позивний «Фотограф» у підрозділі. Окрім того, Олег Миколайович досяг значних успіхів у важкій атлетиці, демонструючи неабияку силу волі та цілеспрямованість.
"Він розпочав службу в прикордонній комендатурі швидкого реагування "Шостка", де ми з ним і познайомилися. Вже тоді Олег виділявся як чемний, виконавчий, дисциплінований, скромний та ввічливий хлопець. Згодом він продовжив службу у відділі прикордонної служби "Хутір Михайлівський", - ділиться спогадами Віталій Гончаренко.
24 лютого 2022 року, коли ворожі орди вторглися на нашу рідну землю, Олег разом зі своїми побратимами без вагань став на захист Чернігова. З честю та гідністю він обороняв Чернігівщину від навали загарбників. Повернувшись до Сумщини, Олег продовжив службу на лінійній прикордонній заставі.
Його висока мотивація та професійні якості були відзначені, і Олег був направлений на навчання до Польщі. У 2024 році він сам вже навчав новобранців у складі інспекторсько-інструкторської групи, передаючи свій досвід та знання.
"Наприкінці листопада 2024 року Олегу Миколайовичу запропонували офіцерську посаду в нашому підрозділі. Усвідомлюючи всю відповідальність цієї посади, Олег без жодних сумнівів відповів: «Так, я згоден, я зможу». Він обійняв посаду начальника відділення інспекторів прикордонної служби. Олег швидко здобув авторитет як серед підлеглих, так і серед керівництва підрозділу. Не було жодного бойового завдання, яке Олег Миколайович не виконав би бездоганно і вчасно. Його відданість справі була настільки очевидною, що не потребувала додаткових роз'яснень – ми знали, що якщо завдання доручено Олегу, воно буде виконано саме так, як потрібно", - розповів пан Віталій.
Він неодноразово разом зі своїми побратимами відбивав ворожі навали, виявляючи при цьому мужність і холоднокровність. Олег був справжньою опорою для особового складу – для них він був батьком, матір'ю, тим військовослужбовцем, до якого можна було звернутися за порадою. Він завжди відповідав, завжди був поруч, практично 24/7. За свої видатні якості Олег Миколайович був нагороджений відзнакою Президента "За оборону України".
19 липня 2025 року стало трагічним днем для підрозділу. "Під час виконання бойового завдання на позицію Олега був здійснений скид з ворожого дрону. Олег отримав надзвичайно важке поранення, також постраждали військовослужбовці, які були поруч. Незважаючи на ступінь свого поранення і втрачаючи свідомість, Олег керував евакуацією всіх, давав чіткі вказівки. Я впевнений, що саме завдяки цьому хлопці залишилися живими. Проте поранення Олега було фатальним, і навіть його козацьке здоров'я не витримало. Він помер під час заходів евакуації", - з тремтінням у голосі згадав війсковий той трагічний день. Тепер йому назавжди 38 років.
З глибоким сумом і болем у серці співчуття родині та всій громаді висловив Олександр Костоглот, викладач Шосткинського фахового коледжу імені Івана Кожедуба, де навчався Олег Моргаль.
"Олег — найкращий. На жаль, війна забирає найкращих", — сказав Олександр Іванович.
Він згадав Олега як студента спеціальності "Обробка матеріалів на верстатах автоматизованих ліній", який завершив навчання у 2006 році. Викладач розповів, що вони постійно підтримували зв'язок, і йому завжди було приємно зустріти Олега на вулиці та поспілкуватися з ним.
"Олег запам'ятався мені як чуйний, доброзичливий, привітний, товариський", — підкреслив Олександр Костоглот. Він зазначив, що їхня остання зустріч була зовсім нещодавно, і ніхто не міг подумати, що вона стане останньою. Вони багато обговорювали та згадували.
Олександр Іванович розповів, як Олег прийшов до нього за характеристикою, пояснивши, що вступає до лав прикордонників. Це було задовго до повномасштабного вторгнення. На питання викладача, чому він обирає цей шлях, маючи власну справу, Олег відповів: "Це мій вибір".
"З честю він служив нашій державі на кордоні, захищав наше мирне життя, захищав суверенітет нашої держави", — наголосив Олександр Костоглот, висловивши низький уклін рідним та близьким загиблого Героя.
Під час церемонії прощання вдові загиблого Героя, Вероніці, було передано Державний Прапор України, яким була вкрита труна її чоловіка. Цей прапор є символом його відваги, жертовності та вічної пам'яті про те, як він боровся за свободу та незалежність Батьківщини. Це святий оберіг, який зберігатиме пам'ять про його подвиг назавжди.
Схиливши голови та ставши на коліна присутні віддали шану прикордоннику Олегу Моргалю – справжньому Герою, який поклав своє життя за Україну. Труну Героя усіяли квітами, церемонія прощання проходила у глибокій скорботі, адже кожний з присутніх усвідомлював непоправність втрати.
