Шосткинець В'ячеслав Олексійович Медведков не просто 84-річний пенсіонер – він інженер за освітою, людина, яка присвятила більшу частину свого життя технічним розрахункам та інноваціям. Багато років він був головним інженером на одному з великих підприємств Шостки, і цей досвід, безумовно, сформував його як винахідника-практика.
Двір В'ячеслава Олексійовича — це не просто ділянка землі, а справжня лабораторія під відкритим небом, де професійні знання, досвід і щира віра в себе створюють дива. Раніше тут були лише створені ним вітрогенератори, які, як зізнається сам винахідник, мають свої «капризи». А тепер — велична споруда, що використовує найстабільнішу силу у Всесвіті — гравітацію. В'ячеслав Олексійович запросив нас на пробний пуск своєї саморобної гідроелектростанції.
саморобна гідроелектростанція
«Я раніше займався вітряками, але потім якось подумав: "Ну, вітер так, коли є вітер, коли немає його". Іноді буря така, що все валить, а іноді — нуль, штиль повний. А сонячні панелі? Вночі нічого не дають. Вдень, коли хмари, теж нічого не дають. Взимку засипало снігом — і нуль енергії. А гравітація — це ж постійна! Тисячу років тому, тисячу років після нас, мільйони років гравітаційна постійна Землі — 9,8 м/с². Не треба ніяких стабілізаторів, ні вночі, ні вдень, воно постійно працює. Я думаю, оце цікаво, і отак ідея прийшла зробити гідроелектростанцію», - говорить винахідник.
Водяне колесо як джерело енергії
Гідроелектростанція В'ячеслава Медведкова — це величезне колесо діаметром 7 м 20 см виготовлене з дюралевих трубок, які колись були гардинами.
«Ми їх дістали ще в 90-ті роки. Син мій, Саша, монтував тоді комп'ютерні мережі в школі. Грошей не було, був бартер. Вони нам кажуть: "Можемо вам дати ось ці гардини". І ми їх забрали. І от тепер я на алюмінієвих заклепках все це зробив», - розповідає В'ячеслав Олексійович.
По колу колеса закріплені 86 оцинкованих корит, які вільно обертаються. Щоб колесо почало рухатись, зверху подається вода зі шлангу, яка наповнює корита з одного боку. Ці наповнені ємності переважують пусту сторону, змушуючи колесо крутитися під дією сили тяжіння. На лівій стороні спрацьовує жартівливий «митний контроль», про який винахідник розповідав, як про блок-пост.
«Я жартома називаю цей перевертач - "митний вузол". Його прізвище — Перевертач Микола Миколайович. І коли корито з водою підходить, він питає його: "Що везеш?" Воно каже: "Воду". Це не можна, це валюта! І перевертає його на себе, виливаючи воду, з корит, які повертають вже на іншу сторону колеса. Оце такий митний контроль».
Під колесом - імпровізований басейн, який В'ячеслав Олексійович називає «Шосткинським морем».
«А це моє водосховище, бачите? Вода крутиться, і тут же "митний контроль" перекинув корито, і все», - показує журналістам застелене поліетиленом заглиблення у землі із водою.
Розрахунок потужності ГЕС
Сам механізм, що перетворює повільний рух колеса на високі оберти для генератора, – це справжня інженерна вигадка.
«Карданний вал від старого «Москвича» у дідів купив на базарі. І коробка передач — вона включена навпаки. Тобто вона працює як мультиплікатор, на збільшення обертів. Чому? Бо колесо обертається повільно, а мені треба, щоб генератор швидко крутився. Тому на горищі я зробив мультиплікатор — чотири ступені. Перша — це коробка передач, а далі — велосипедні зірочки і велосипедний ланцюг. Я декілька місяців працював, аби налагодити цей механізм. Було дуже складно», - розповідає інженер-винахідник.
Розрахунки В'ячеслава Олексійовича — це не просто цифри, а його впевненість у правильності задуму. Він детально пояснює кожен крок, починаючи зі старого поняття «кілограм-метра» і закінчуючи кінцевою потужністю в 3,475 кВт. Виробленої енергії вистачить на холодильник, морозильну камеру, телевізор, комп’ютер, освітлення і ще й залишиться надлишок.
Розрахунки для створення гідроелектростанції на дверях майстерні
Розрахунки для створення гідроелектростанції на дверях майстерні
В'ячеслав Олексійович Медведков
Енергонезалежність приватного будинку
Навіть після року роботи винахідник не зупиняється. Попереду ще багато планів: модернізація басейну (залити його бетоном, аби не протікав), додавання п’ятого ступеня мультиплікатора, збалансування колеса.
«Я ж почав у серпні 2024 року, десь 15-го числа. І зараз рівно рік. Але ще треба, доробити цей басейн. Треба показати людям, що це працює», - наголошує винахідник.
Поряд із цим колесом пан В'ячеслав залишив місце і для другого. Якщо його побудувати, то кількість виробленої електроенергії подвоїться. Зараз мрія винахідника — щоб такі установки стали доступними для всіх.
«Я вважаю, що хто захоче, хай робить. А може, заводські щоб заводи випустили такі маленькі гідроелектростанції. Щоб людина могла сама раз — зібрала цю конструкцію, налаштувала і все, і працює».
Син Олександр, який був помічником у цій нелегкій справі, пишається своїм батьком та підсумовує:
В'ячеслав Медведков та його син Олександр
«Це не тільки час. Треба ще посидючість, терпіння. І, дивлячись на дивовижну споруду, збудовану серед грядок з помідорами, морквою, кабачками та іншою городиною, розумієш, що це не просто гідроелектростанція. Це живий приклад того, як одна людина, маючи мрію, знання та інженерний досвід, може створити власний острів незалежності та енергії, яка не зникає.
